Реєстраційний номер
0826U001133, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
20-05-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Розвиток українсько-швейцарського співробітництва в інноваційній сфері
Здобувач
Булгакова Ольга Олексіївна,
Керівник Довгаль Олена Андріївна
Опонент Халатур Світлана Миколаївна
Опонент Лизун Марія Володимирівна
Рецензент Кім Олексій Олексійович
Рецензент Ханова Олена В'ячеславівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Опис
У дисертаційній роботі запропоновано і апробовано використання вдосконаленої моделі «потрійної спіралі» як концептуальної основи розвитку міжнародного інноваційного співробітництва.
Розкрито та системно проаналізовано міжнародне інноваційне співробітництво, міжнародні потоки знань і капіталу та транскордонну інституційно-правову інфраструктуру в якості складових глобальної інноваційної системи. Комплексно проаналізовано первісні інноваційні потенціали України та Швейцарії в контексті їхнього міжнародного інноваційного співробітництва. Здійснено економетричну оцінку ефективності чинних механізмів двостороннього українсько-швейцарського інноваційного співробітництва. Конкретизовано та систематизовано виклики у розвитку інноваційної складової українсько-швейцарського економічного співробітництва за критеріями, які враховують їх різний характер, природу та масштаб. Запропоновано організаційно-правовий механізм розвитку українсько-швейцарського співробітництва у сфері агроінновацій. У результаті проведеного дослідження отримано такі найбільш важливі наукові результати:
удосконалено:
‒ теоретико-методологічний підхід до використання моделі «потрійної спіралі» як концептуальної основи розвитку міжнародного інноваційного співробітництва, що трансформується під впливом цифровізації та глобалізації: на відміну від попередніх досліджень, у яких вона розглядалася переважно як інституційна конструкція співпраці трьох секторів (університету, бізнесу та держави), у цій роботі її інтерпретовано як гнучку мережу взаємопов’язаних акторів, яка здатна еволюціонувати у напрямі відкритих інновацій, концепцій «Mode 2» та «розумної спеціалізації», а також крізь парадигму «мережевого суспільства», що дозволяє пояснити сучасні механізми комерціалізації знань, розширення ролі закладів вищої освіти до підприємницьких структур і зростання значення держави як координатора інноваційної екосистеми в умовах постіндустріальної економіки;
‒ концептуальний дизайн глобальної інноваційної екосистеми, що ґрунтується на синергетичній дії трьох фундаментальних основ, якими є: 1) міжнародне інноваційне співробітництво; 2) міжнародні потоки знань і капіталу; 3) інституційно-правова інфраструктура транскордонної інноваційної діяльності;
‒ порівняльну характеристику первісного інноваційного потенціалу України та Швейцарії в контексті їхнього міжнародного інноваційного співробітництва на основі SWOT-аналізу, яка дозволила не лише виділити їхні сильні та слабкі сторони, можливості та загрози, а також зробити висновки щодо індивідуальних відмінностей у профілях успіху і обмежень (що створює міцне підґрунтя для взаємодоповнюючої співпраці у сфері інновацій), але й сформувати науково обґрунтовані прогнози щодо майбутньої динаміки взаємовигідного партнерства за різних сценаріїв розвитку зовнішнього середовища;
‒ комплексну оцінку ефективності чинних механізмів двостороннього українсько-швейцарського інноваційного співробітництва на основі множинного регресійного (за допомогою методу найменших квадратів у матричній формі) та кластерного (за методом k-середніх) аналізів.
дістало подальшого розвитку:
‒ методичний інструментарій до оцінки ефективності двосторонніх НДДКР-проєктів в рамках міжнародного інноваційного співробітництва, що ґрунтується на багатокритеріальному підході, який інтегрує виміри результативності спільних започаткувань за чотирма взаємопов’язаними ефектами (науково-технологічний, економічний, соціальний, стратегічний), що робить його придатним як для теоретичних висновків, так і для практичного застосування при формуванні та реалізації інноваційної політики різними країнами світу;
‒ систематизація викликів у розвитку інноваційної складової українсько-швейцарського економічного співробітництва за критеріями, які враховують різний характер, природу та масштаб таких бар’єрів, а саме: 1) за загальним характером; 2) у галузевому розрізі; 3) за структурною асиметрією; 4) за впливом воєнних ризиків; 5) за ступенем впливу на інноваційну співпрацю; 6) за часовим горизонтом подолання; 7) за рівнем необхідних ресурсів для усунення; 8) за залежністю від зовнішніх факторів;
‒ обґрунтування доцільності використання організаційно-правового механізму розвитку українсько-швейцарського співробітництва у сфері агроінновацій, який на основі розроблених гармонізованих моделей інноватизації національних АПК обох країн за допомогою спеціалізованих дронів враховує специфічні передумови, результати, перспективи та виклики процесів впровадження інновацій для України та Швейцарії, а також дозволяє уможливити на практиці прискорення технологічної модернізації економіки нашої держави, підвищення її міжнародної конкурентоспроможності на світовому ринку наукомістких й цифрових технологій, інтеграцію у глобальний та європейський інноваційний простір.
Дата реєстрації
2026-04-21
Додано/оновлено в НРАТ
2026-04-21 / 2026-07-02
