Дисертація доктора філософії. Савулій Віктор Олександрович. Цивільні правовідносини з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів.

Реєстраційний номер

0826U001142, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

26-06-2026

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Цивільні правовідносини з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів.

Здобувач

Савулій Віктор Олександрович,

Керівник Красицька Лариса Василівна
Опонент Шишка Олександр Романович
Опонент Чурпіта Ганна Вікторівна
Рецензент Маслова Анна Борисівна
Рецензент Боровська Ірина Анатоліївна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Інститут правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України

Опис

Кваліфікаційна наукова праця є першим у вітчизняній науці приватного права комплексним дослідженням цивільних правовідносин з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів. У роботі обґрунтовано доцільність розмежування приватноправових і публічно-правових відносин, що виникають у процесі управління арештованими активами Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. У першому розділі досліджено генезис правового регулювання відносин з управління арештованими активами та визначено правову природу відносин щодо визнання необґрунтованими активів і їх стягнення в дохід держави. Доведено, що стягнення активів у дохід держави поза межами кримінального провадження є важливим інструментом протидії корупції, який не порушує презумпцію невинуватості, оскільки особа має можливість довести правомірність набуття активів. Розглянуто співвідношення стягнення необґрунтованих активів у дохід держави та цивільної конфіскації. Обґрунтовано доцільність передання в управління АРМА лише тих активів, які здатні приносити стабільний дохід, тоді як інші активи доцільно реалізовувати або не передавати в управління. Запропоновано визначати як конкуренцію правових норм і презумпцій ситуацію, коли цивільне законодавство презюмує правомірність набуття активів, а цивільне процесуальне законодавство у відповідних спорах виходить із презумпції їх необґрунтованості. Доведено, що у сфері управління арештованими активами виникає комплекс публічно-правових, комплексних і приватноправових відносин, причому цивільні правовідносини виникають із моменту прийняття АРМА активів в управління. У другому розділі розкрито цивільно-правові аспекти прийняття АРМА активів в управління, їх зберігання, а також права й обов’язки власників таких активів. Встановлено, що управління арештованим майном АРМА має характер строкового повноваження спеціального призначення, яке виникає на підставі судового рішення або згоди власника, є тимчасовим і спрямованим на збереження майна. Підтримано підхід, за яким таке управління слід розглядати як інший вид речового права на чуже майно у розумінні статті 395 ЦК України. Доведено, що згода власника на передання активів в управління АРМА є одностороннім правочином, який сам по собі не породжує цивільних правовідносин, а виступає елементом фактичного складу поряд із прийняттям активів за актом приймання-передачі. Обґрунтовано, що АРМА здійснює управління активами в інтересах держави та у публічних інтересах, тому недоцільно пов’язувати таке управління з виникненням у АРМА права довірчої власності на активи. Водночас АРМА не відповідає за зобов’язаннями власника арештованих активів. У третьому розділі договір управління арештованими активами розглянуто як підставу виникнення цивільних правовідносин. Уточнено його поняття як договору, за яким АРМА передає управителеві на певний строк активи в управління, а управитель зобов’язується за плату здійснювати управління ними від свого імені в інтересах держави на умовах ефективності та збереження, а за можливості і збільшення, їх економічної вартості. Договір охарактеризовано як реальний, двосторонній, строковий, оплатний, алеаторний і фідуціарний. До його істотних умов віднесено предмет, розмір і форму плати, порядок розрахунку та граничні розміри витрат на управління, порядок і строки перерахування доходу, відповідальність управителя, страхування його відповідальності перед третіми особами, а також підстави припинення договору. Запропоновано внести зміни до Закону про АРМА і передбачити затвердження Кабінетом Міністрів України примірного договору управління активом. Визначено, що предметом такого договору можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухомість, цінні папери, майнові права, кошти та інше майно, а також фактичні й юридичні дії щодо володіння і користування ним. Доведено, що особливості укладення договору залежать від виду активів, а його припинення визначається ЦК України, Законом про АРМА, примірним договором та умовами конкретного договору. У роботі сформульовано висновок про необхідність подальшого вдосконалення цивільно-правового механізму управління арештованими активами з урахуванням розмежування приватноправових і публічно-правових елементів таких відносин. Результати дослідження можуть бути використані у нормотворчій діяльності, правозастосовній практиці та подальших наукових дослідженнях.

Дата реєстрації

2026-04-21

Додано/оновлено в НРАТ

2026-04-21 / 2026-10-08