Реєстраційний номер
0826U001158, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
29-05-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Тактика лікування переломів дистального епіметафізу великогомілкової кістки
Здобувач
Цапенко Георгій Сергійович,
Керівник Омельченко Тарас Миколайович
Опонент Зазірний Ігор Михайлович
Опонент Сулима Вадим Станіславович
Рецензент Чорний Володимир Сергійович
Рецензент Соболевський Юрій Леонтійович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
Опис
Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності лікування хворих з переломами дистального епіметафізу великогомілкової кістки шляхом розробки та впровадження диференційованого підходу до вибору хірургічної тактики на основі об’єктивних критеріїв “неврятовності” перелому.
Переломи дистального епіметафізу великогомілкової кістки становлять 5-7% всіх переломів великогомілкової кістки та до 10% внутрішньосуглобових переломів нижніх кінцівок. Незважаючи на значний прогрес у хірургічних техніках, лікування тяжких багатоуламкових переломів типу C3 за класифікацією AO/OTA залишається невирішеною проблемою з частотою незадовільних результатів від 30% до 54%.
Мета дослідження – покращити результати лікування пацієнтів з переломами дистального епіметафізу великогомілкової кістки шляхом розробки та валідації критеріїв “неврятовного” перелому та обґрунтування показань до первинного артродезу надп’ятково-гомілкового суглоба.
В роботі проведено проспективно-ретроспективне порівняльне дослідження 64 пацієнтів з переломами дистального епіметафізу великогомілкової кістки типу С3: 34 пацієнти групи порівняння (етапне лікування, 2015-2021 рр.) та 30 пацієнтів основної групи (первинний артродез при наявності ≥3 критеріїв “неврятовності”, 2022-2025 рр.). Середній вік становив 42,2±11,2 років, чоловіки складали 81,3%. Оцінювали частоту зрощення, інфекційних ускладнень, функціональні результати за AOFAS та час до повного навантаження.
На підставі ретроспективного аналізу результатів лікування визначено фактори ризику незадовільних результатів. Розроблено об’єктивні кількісні критерії “неврятовного” перелому з конкретними пороговими значеннями, визначеними через ROC-аналіз: руйнування суглобової поверхні (>3 фрагментів, AUC=0,74), центральна імпресія (>5 мм, AUC=0,78), втрата кісткової тканини (>25% об’єму, AUC=0,72), тяжке пошкодження м’яких тканин (Gustilo ≥IIIA/Tscherne 3, AUC=0,69) та супутня патологія (HbA1c >9% або T-score <-3.0, AUC=0,65). Встановлено, що наявність ≥3 критеріїв є потенційним порогом для розгляду первинного артродезу (комбінована модель: AUC=0,897; 95% CI: 0,82-0,97).
В основній групі артродезу (n=30) консолідація досягнута у 93,3% випадків. Застосування первинного артродезу при “неврятовних” переломах порівняно з історичним контролем асоціювалось зі зниженням частоти повторних операцій (10,0% vs 41,2%; RR=0,24; 95% CI: 0,08-0,71; p=0,006), зниженням інфекційних ускладнень (13,3% vs 38,2%; RR=0,35; 95% CI: 0,140,87; p=0,024) та скороченням часу до повного навантаження (різниця 7,0 тижнів; 95% CI: 5,2-8,8; p<0,001). Функціональний результат за AOFAS склав 79,2±11,8 балів у групі артродезу та 75,5±15,0 у порівняльній групі (p=0,284).
Впровадження розробленої алгоритмізованої тактики на основі запропонованих критеріїв “неврятовності” може бути розглянуто для клінічного впровадження після підтвердження результатів у мультицентрових рандомізованих дослідженнях.
Наукова новизна отриманих результатів
1. Набуло подальшого вивчення питання проспективно-ретроспективної валідизації клініко-рентгенологічних критеріїв для ідентифікації “неврятовних” переломів дистального епіметафізу великогомілкової кістки типу 43С3 на базі основної когорти (n=30) та ретроспективного контролю (n=34).
2. Вперше досліджено та розроблено об’єктивні кількісні критерії “неврятовного” перелому з конкретними пороговими значеннями: руйнування суглобової поверхні >3 фрагментів (AUC=0,74), центральна імпресія >5 мм (AUC=0,78), втрата кісткової тканини >25% об’єму (AUC=0,72), тяжке пошкодження м’яких тканин Gustilo ≥IIIA/Tscherne
3 (AUC=0,69), супутня патологія HbA1c >9% або T-score <-3,0 (AUC=0,65).
3. Вперше валідизовано комбіновану модель з порогом ≥3 критеріїв (AUC=0,897; 95% CI: 0,82–0,97) та показано її прийнятну
дискримінаційну здатність.
4. На підставі порівняльного дослідження продемонстровано зниження частоти повторних операцій (RR=0,24; p=0,006), інфекційних ускладнень (RR=0,35; p=0,024) та скорочення часу до повного навантаження на 7,0 тижнів (p<0,001).
5. Отримано нові знання на основі мета-аналізу 6 досліджень (n=283) щодо контролю ефективності різних методів лікування переломів дистального епіметафізу великогомілкової кістки.
Дата реєстрації
2026-04-24
Додано/оновлено в НРАТ
2026-04-24 / 2026-07-02
