Реєстраційний номер
0826U001203, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
13-05-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Медіація як засіб врегулювання конфліктів: природа, види та моделі
Здобувач
Марина Юрій Юрійович,
Керівник Горєлова Вероніка Юріївна
Опонент Тарасова Ірина Вікторівна
Опонент Бортник Надія Петрівна
Рецензент Доляновська Інна Миколаївна
Рецензент Степаненко Наталія В'ячеславівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Вищий навчальний заклад "Університет економіки та права "КРОК"
Опис
Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретико-правових засад медіації як сучасного інституту врегулювання конфліктів у правовій системі України. Актуальність обраної теми зумовлена трансформацією національної правової системи, реформуванням правосуддя, зростанням навантаження на судові органи та необхідністю адаптації національного законодавства до європейських стандартів. Додаткового значення проблематиці надають положення ст. 124 Конституції України, яка закріплює виключність здійснення правосуддя судами, що водночас актуалізує розвиток альтернативних процедур врегулювання спорів як комплементарного елементу правової системи.
У дисертації розкрито теоретичні, нормативні, інституційні та культурно-правові засади імплементації медіації, а також проаналізовано зарубіжний досвід її застосування, зокрема в Нідерландах, Німеччині, Норвегії, Австралії, США та Канаді. Встановлено, що державна підтримка медіації та впровадження систем сертифікації медіаторів істотно впливають на рівень довіри до відповідної процедури та її практичну ефективність.
Досліджено історичні витоки медіації, простежено еволюцію примирних процедур від звичаєвого права до сучасного автономного правового інституту. Обґрунтовано положення про історичну неперервність медіації та її органічний характер для української правової культури, що спростовує уявлення про її виключно «імпортований» характер. Охарактеризовано ключові принципи медіації — добровільність, нейтральність, конфіденційність і рівність сторін, а також моделі її інтеграції у судові та позасудові процедури.
Проаналізовано особливості застосування медіації у сімейних, трудових, цивільних, адміністративних, комерційних, корпоративних спорах та у сфері інтелектуальної власності. Доведено доцільність пріоритетного використання медіації у приватноправових спорах як інструменту формування культури мирного врегулювання конфліктів і зниження конфронтаційності правової взаємодії.
Здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у формуванні сучасної концепції медіації як самостійного способу врегулювання приватноправових спорів і визначенні шляхів її правової імплементації в Україні. Встановлено, що розвиток інституту медіації стримується фрагментарністю нормативного регулювання, відсутністю єдиних стандартів професійної підготовки та сертифікації медіаторів, браком інституційної інфраструктури та недостатнім рівнем суспільної обізнаності.
Обґрунтовано доцільність запровадження інтегрованої судової моделі медіації, яка здатна забезпечити баланс між судовим розглядом і позасудовим врегулюванням спорів та сприяти підвищенню якості правосуддя. Запропоновано комплексну авторську модель імплементації медіації, що охоплює нормативний, інституційний, освітній, культурно-правовий і практичний виміри.
Сформульовано авторське визначення медіації як інституційно та комунікативно організованого процесу добровільної взаємодії сторін конфлікту за посередництва спеціально підготовленого суб’єкта, функція якого полягає у створенні умов для усвідомленого та відповідального узгодження позицій сторін. Доведено, що розвиток медіації сприяє трансформації правової культури України від конфронтаційної до діалогової моделі врегулювання спорів.
Дата реєстрації
2026-04-27
Додано/оновлено в НРАТ
2026-04-27 / 2026-07-01
