Реєстраційний номер
0826U001385, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
17-07-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Концепція досконалості в контексті православної антропології
Здобувач
Шпакович Віталій Володимирович,
Керівник Соколовський Олег Леонідович
Опонент Гаврилюк Тетяна Вікторівна
Опонент Христокін Геннадій Володимирович
Рецензент Козловець Микола Адамович
Рецензент Гуцало Людмила Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Житомирський державний університет імені Івана Франка
Опис
Актуальність дослідження концепції досконалості у контексті православної антропології зумовлена потребою осмислення онтологічного статусу людини, смислової спрямованості її існування та умов досягнення повноти буття у перспективі трансцендентного. В умовах культурних трансформацій і російсько-української війни ваги набувають питання гідності, свободи, відповідальності, страждання, жертовності та збереження внутрішньої цілісності особистості. Православна концепція досконалості дає змогу розглядати людину як духовно-онтологічну єдність, покликану до повноти буття через свободу, любов, співпричастя і відкритість до Бога.
У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження досконалості як системоутворюючої категорії православної антропології; розкрито онтологічні основи буття людини як образу Божого, христологічне й сотеріологічне підґрунтя її вдосконалення, єдність духовного і тілесного начал, церковно-аскетичний шлях та есхатологічну перспективу обоження. Показано, що наявні студії зосереджені на теозисі, ісихазмі, преображенні, есхатології або моральній проблематиці, не розгортаючи досконалість як синтетичний понятійний центр.
Методологічну основу роботи становлять історико-філософський, історико-богословський, герменевтичний, феноменологічний, компаративний, системно-структурний, дискурс-аналітичний і контент-аналітичний методи. Їх застосування дало змогу реконструювати ґенезу уявлень про досконалість як телос людського буття, інтерпретувати патристичні й сучасні богословські тексти без анахронізмів і редукцій, описати релігійний досвід як спосіб буття та інтегрувати онтологічний, антропологічний, аскетичний, еклезіальний і есхатологічний виміри.
Наукова новизна полягає в обґрунтуванні досконалості не як моральної чесноти, психологічного стану чи автономного проєкту самореалізації, а як персоналістично-синергійного способу буття особистості у причасті до божественного життя. Доведено, що аскеза є не технікою самовдосконалення, а антропологічною методологією зцілення природи; таїнственне життя Церкви не замінює свободу, а відкриває її до благодаті; есхатологічна досконалість постає як «вічнорухомий спокій», у якому утвердження волі в Добрі поєднується з нескінченним зростанням у любові. Уточнено літургійний і соборний вимір досконалості як преображення людини, світу й історії за образом тринітарної перихорези.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання результатів у курсах з філософії релігії, релігієзнавства, патристики, богословської антропології, догматичного богослов’я, а також у катехитичній, пастирській та духовно-формаційній практиці. Висновки дослідження можуть слугувати підґрунтям для студій свободи, тілесності, ідентичності, сотеріології та есхатології.
Дата реєстрації
2026-05-06
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-06 / 2026-07-21
