Реєстраційний номер
0826U001480, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
23-06-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Поетика фортепіанної творчості Лесі Дичко
Здобувач
Лошков Артем Юрійович,
Керівник Коновалова Ірина Юріївна
Опонент Зав'ялова Ольга Костянтинівна
Опонент Заверуха Олена Леонідівна
Рецензент Щепакін Василь Михайлович
Рецензент Ніколенко Роксана Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківська державна академія культури
Опис
Дисертацію присвячено розкриттю фортепіанної творчості як однієї з найяскравіших граней репрезентації художнього світу видатної української композиторки сучасності, корифея національного музичного мистецтва Лесі Дичко.
Здійснено поетологічну концептуалізацію фортепіанної творчості Л. Дичко, визначено її змістовні параметри, рівні та художні контексти.
Актуальність дисертації детермінована суттєвою розбіжністю між художньою значущістю фортепіанної творчості Лесі Дичко в національному мистецько-культурному просторі, її затребуваністю у виконавсько-піаністичній та педагогічній практиці та рівнем її науково-теоретичної аргументації в дискурсі сучасної музикології/
Фортепіанна творчість української мисткині осмислюється в системі індивідуального композиторського стилю як утілення мистецького світогляду, індивідуального музичного мислення та провідних концептосфер творчості. Визначаються духовно-аксіологічні та художні маркери авторської поетики Л.Дичко та розкриваються аспекти її музичної реалізації на рівнях архітектоніки, інтонаційної драматургії, фактурно-тембрового комплексу та мовної стилістики фортепіанних творів.
Здійснено термінологічну дескрипцію та визначено семантику концептотворного для дисертації терміну «поетика», розглянуто діапазон його конотацій в гуманітаристиці та музично-теоретичній сфері. Розкрито смислову амбівалентність концепта «музична поетика», простежено динаміку його смислорозгортання в музикології від метафори до категорії. На основі узагальнення та переосмислення наявних характеристик аргументовано та запропоновано визначення поняття «поетика композиторської творчості», екстрапольоване на сферу фортепіанного самовираження Лесі Дичко.
Поетику фортепіанної творчості розглянуто як сукупність художніх прийомів, методів і принципів світомоделювання та музичного висловлювання, притаманних композиторській індивідуальності, які характеризують інтонаційний світ музики творця як цілісності, виявляють смисловой код творчості, утілюють специфіку композиційного розгортання й мовного втілення ініційованої автором художньої ідеї шляхом часопростірної, фактурної та мовно-музичної реалізації музичного матеріалу, та які корелюються із авторським стилем та технікою письма.
Висвітлення поетики фортепіанної творчості Л. Дичко здійснено на основі комплексної розробки поетологічної проблематики в дискурсах гуманітаристики і мистецтвознавства, зокрема музикознавства, а також досвіду вивчення проблематики української фортепіанної музики і композиторської творчості.
Визначаються теоретико-методологічні підходи до комплексного вивчення поетитки фортепіанної творчості Л. Дичко, надаються характеристики фортепіанного стилю мислення української композиторки.
Фортепіанна творчість Л.Дичко розкрита у системі індивідуального композиторського стилю та розглянута у більш широкому контексті, як явище української культури та мистецький феномен, обумовлений загальнохудожніми процесами доби та інтенціями композиторської творчості. Фортепіанний стиль Л. Дичко позиціонується як вираження універсалізму творчосї особистості. Унікальність стилю композиторки є віддзеркаленням дихотомії традиції та новаторства, що на рівні фортепіанних творів виявляється у зверненності до художніх надбань різних епох (через концертий тип вислову і його жанрову стилістику, піанізм «лістівського» типу). Рисами фортепіанного стилю Л. Дичко убачено специфіку музичної мови, тематичного розвитку, фактурної багатоманітності (з акцентом на вільно трактоване поліфонічне багатоглосся (фортепіанний цикл «Писанки») монодійно-поліфінчічі, монодійно-гармонічні та мікстові утворення, що досягають якості поліпластовості.
Маркером індивідуального стилю та чинником вираження поетики фортепіанної творчості Л. Дичко визначено фактуру, яка в єдності з гармонією, утворює фактурно-гармонічний комплекс. Виокремлено низку найважливіші функції фактури, що розкривають специфіку фортепіанної поетики – логіко-конструктивну, смислоутворювальну, формотворчу, жанротворчу, динамічну, фонічну, художню, пов’язану з нею програмною скерованістю. Окреслено роль фактури кластерно-сонорного типу з підкресленою репрезентацією її фонічних і колористичних властивостей та визначено специфіку графічної фіксації як уособлення програмно-асоціативних зв’язків фортепіанних творів з візуальними мистецькими прообразами.
Дата реєстрації
2026-05-10
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-10 / 2026-07-14
