Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U001630, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Здійснення процесуального керівництва прокурором під час досудового розслідування Здобувач Шовкопляс Олександр Петрович, Керівник Сіренко Оксана Володимирівна Опонент Гусєва Влада Олександрівна Опонент Бараннік Роман В'ячеславович Рецензент Грицюк Ігор Васильович Рецензент Лугіна Наталія Анатоліївна Опис У дисертації проведено ґрунтовне наукове дослідження, спрямоване на аналіз процесуального керівництва прокурором у ході досудового розслідування. На підставі отриманих результатів вироблено пропозиції відносно вдосконалення чинного законодавства та інтеграції міжнародно-правових стандартів у сферу процесуального керівництва прокурором. Окреслено доктринальні підходи до сучасного стану, розвитку та перспектив цього інституту в контексті національного та міжнародного права. Запропоновано нові положення, які можуть стати основою для подальшого розвитку науки кримінального процесуального права та вдосконалення його правових інструментів. Сформульовано влучне визначення процесуального керівництва, що відповідає кримінальним процесуальним засадам та спеціалізованого процесуального керівництва прокурором під час досудового розслідування та встановлення його змісту. Визначено, що спеціалізоване процесуальне керівництво це є процесуальний механізм, що має на меті забезпечення законності у реалізації всіх напрямів кримінальних процесуальних відносин, що виникають під час досудового розслідування щодо певних категорій кримінальних проваджень та здійснюється уповноваженими на те суб’єктами. З метою глибшого розуміння кримінальної процесуальної сутності інституту процесуального керівництва прокурором у досудовому розслідуванні в межах українського кримінального процесу та визначення його ролі в системі кримінального процесу, проведено дослідження ґенезу інституту процесуального керівництва в розрізі історико-правового аспекту. На основі проведеного правового аналізу еволюції законодавчого закріплення функції представництва прокуратурою інтересів у суді виділено два основні періоди: період юридичного становлення цієї функції, коли вона була фактично закріплена на рівні Конституції України та відображена у спеціальному законодавстві (1996 – 2001 рр.), і період її розвитку, що триває і сьогодні, в період пошуку оптимальної моделі її реалізації Досліджено науково-теоретичну концептуалізацію інституту процесуального керівництва прокурором досудовим розслідуванням. Наголошено, що для кращого розуміння ролі та місця прокурора у сучасному кримінальному процесуальному законодавстві варто звернутися до міжнародних нормативно-правових актів та законодавства інших країн. Наприклад, у Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо ролі прокурорів у системі кримінального правосуддя» відмічено, що процесуальне керівництво може проводитися органами прокуратури з наділенням прокурорів владними повноваженнями щодо органів розслідування. Автором проаналізовано особливості прокурорського нагляду при процесуальному керівництві досудовим розслідуванням. Вказано, що питання, пов’язані з функціональною спрямованістю діяльності прокурора у кримінальному провадженні та правовою сутністю прокурорського нагляду, безпосередньо пов’язаного з процесуальним керівництвом, традиційно викликали дискусії та залишалися в центрі уваги науковців і практиків. Наголошено, що невизначеність термінів у працях науковців, а також використання суперечливих дефініцій у чинному кримінальному процесуальному законодавстві ще більше ускладнили розуміння зазначеного питання. Такі поняття, як «обвинувачення», «нагляд» і «процесуальне керівництво», не є однаковими. Отож, застосування цих правових категорій у законодавстві щодо функціональної діяльності прокурора у кримінальному провадженні викликає ряд запитань відносно числа функцій прокуратури, їхнього взаємозв’язку та особливостей реалізації. Зосереджено увагу на питанні процесуального статусу та системі повноважень прокурора в механізмі керівництва досудовим розслідуванням. Окрему увагу приділено аналізу проблеми розмежування понять «функції» та «повноваження». Вказано, що функції та повноваження містять в собі різний зміст і ознаки, тому не є рівнозначними поняттями. Якщо основним змістом функцій є передбачені законодавством обов’язкові дії, то сутність повноважень полягає у правах, які слугують засобами гарантування реалізації функцій. Функції прокурора є первинними, тоді як повноваження – вторинними, а обсяг прав має відповідати покладеним обов’язкам. У кримінальному процесі функції та повноваження мають відображатися через права та обов’язки. Дата реєстрації 2026-05-13 Додано в НРАТ 2026-05-13 Закрити