Реєстраційний номер
0826U001640, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
01-06-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Репрезентація жіночої старості в українській прозі кінця ХХ — початку ХХІ століття.
Здобувач
Столітня Ангеліна Сергіївна,
Керівник Галета Олена Ігорівна
Опонент Філоненко Софія Олегівна
Опонент Гайдаш Анна Владиславівна
Рецензент Маценка Світлана Павлівна
Рецензент Варецька Софія Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Львівський національний університет імені Івана Франка
Опис
Дисертація присвячена геронтологічному аналізу художньої репрезентації жіночої постаті в українській прозі кінця ХХ — початку ХХІ століття. Оскільки класифікації життєвих періодів не можна вважати вичерпними та універсальними, старість у дослідженні трактується максимально широко, що відходить від звичного календарного розмежування старості і не-старості. Старість, а особливо старіння, є нелінійним і тривалим процесом, тому основний акцент у визначенні та дослідженні цього віку стоїть саме на досвідчуванні через категорії тіла й тілесності, погляду та дисоціативних практик, пам’яті, а також наративних стратегій, завдяки котрим старі люди організовують історії про свої різні вікові ідентичності, формуючи зв’язок з наступними поколіннями.
Теоретичним центром роботи є теза про старість як культурно та соціально сконструйований феномен, що свідчить про відхід від біомедичного дискурсу, в рамках якого геронтологія виникла на початку ХХ століття. Прицільна увага до вікової ідеології західної культури дозволяє панорамно дослідити старість як складний антропологічний досвід, що зачіпає зокрема ґендерний вимір, адже стара жінка є марґіналізованою двічі: через свою ідентичність та вік. Тому українська проза останніх десятиліть, що звертала увагу на доти непроговорені сюжети та непомічені постаті, стала плідним матеріалом для пошуку та аналізу моделей жіночої старості.
Міждисциплінарний характер розвитку сучасної гуманітаристики, літературознавства зокрема, свідчить про теоретичні пошуки дефініції людини та людськості загалом. У цьому ключі еволюціонує й геронтологія: від медичної проблеми, навіть хвороби, старість потрапляє в силове поле соціальних наук, спричинивши виникнення культурологічної, літературної та феміністичної геронтологій. Саме існування кількох «геронтологій», що з різних теоретико-методологічних площин розглядають досвідний модус старості, й зумовлює актуальність вибору теми дисертації. Відтак мультидисциплінарне дослідження репрезентації жіночої старості в сучасній українській прозі виводить на перший план невидиму і неословлену, на першу погляд, фігуру, яка має потенціал переосмислення присутності та невидимості старої жінки у літературному та культурному дискурсах.
У роботі розроблено концепцію літературознавчого аналізу постаті старої жінки як повноцінного культурного феномена й суб’єкта, окреслено та типологізовано основні моделі репрезентації жіночої старості в українському літературному каноні, що вплинули на традицію зображення старої жінки на сучасному етапі розвитку української прози, виявлено специфіку взаємодії простору пам’яті, тіла, мови, повсякдення та війни у фікціональній дійсності старих персонажок. Виснувано, що саме через розповідання історій та наративізацію життєвого досвіду старість стає органічною частиною літературознавчих зацікавлень, адже літературна геронтологія робить вік як антропологічну величину вагомим питанням для літературознавства. Феміністичні студії стають зв'язковою ланкою між культурою та літературою, що дозволяє простежити в українському літературному контексті дві осі репрезентації, однак чорнобильський текст, що прописує порожню есхатологічну дійсність, вияскравлює та виводить на перший план стару жінку, заторкуючи питання тілесності, мови, пам’яті, міжґенераційних зв’язків та ідентичності, що цілком змінює способи репрезентації старої жінки в художніх текстах наступних десятиліть.
Дата реєстрації
2026-05-13
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-14 / 2026-09-16
