Реєстраційний номер
0826U001667, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
14-05-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Легітимність інститутів публічної влади в Україні в умовах воєнного стану
Здобувач
Білоцерківська Олександра Михайлівна,
Керівник Куц Галина Михайлівна
Опонент Поліщук Ігор Олексійович
Опонент Польовий Микола Анатолійович
Рецензент Безрук Олександр Олександрович
Рецензент Дерев'янко Сергій Миронович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Опис
Сучасні світові процеси, що характеризуються гібридними викликами та повномасштабними збройними конфліктами, докорінно трансформують суспільні відносини та ставлять перед державами безпрецедентні інституційні виклики. Традиційні джерела легітимності влади, засновані виключно на формальних процедурах, виявляються недостатніми для забезпечення стабільності та консолідації суспільства в умовах екзистенційної загрози. На перший план виходить прагматична легітимність, яка базується на реальній ефективності інститутів влади, їхній здатності забезпечувати безпеку, порядок і задоволення базових потреб громадян, а також гарантувати збереження суверенітету держави як такої.
У цьому контексті український досвід протистояння повномасштабній російській агресії є унікальним для наукового осмислення. Він демонструє, як у кризових умовах лімінального стану (концептуалізованого В. Тернером), що характеризується кризою та невизначеністю, суспільство формує нові критерії довіри до влади. Це вимагає виходу за межі класичних наукових парадигм та застосування міждисциплінарних підходів для аналізу феномену легітимності під час війни. Таким чином, дослідження динаміки легітимності інститутів публічної влади в сучасному українському контексті є надзвичайно актуальним, адже дозволяє виявити нові джерела та механізми її формування, що є критично важливим для розуміння шляхів забезпечення стійкості держави та формування сучасної політичної нації.
Наукова новизна та теоретична значущість наукової праці полягають у тому, що:
уперше: 1) розроблено та обґрунтовано концепцію екзистенційної легітимності, яку визначено як унікальну модель легітимності, що виникає в умовах прямої загрози існуванню нації та держави. На відміну від традиційних форм, ця легітимність ґрунтується не стільки на формальних процедурах, скільки на глибинній вірі суспільства в здатність інститутів влади забезпечити його виживання. Ключовими критеріями такої легітимності є єдність, ефективність та справедливість інститутів влади; 2) розширено методологічний інструментарій політологічного дискурсу за рахунок використання концепції лімінальності (В. Тернер). На основі цього підходу розроблено схему траєкторій трансформації держави і суспільства в умовах лімінального стану (конструктивний та деструктивний сценарії розвитку). Аргументовано, що Україна є унікальним прикладом конструктивного сценарію, де інститути влади стали основою для колективного опору, на відміну від деструктивного сценарію, що призвів би до розпаду держави;
Удосконалено: 1) наукові підходи щодо аналізу повноважень та функціональних трансформацій інститутів публічної влади в умовах правового режиму воєнного стану. Визначено ключову роль Збройних Сил України та місцевого самоврядування як базових інструментів легітимації державної влади в умовах воєнного стану. Доведено, що їхня синергія забезпечила створення стійкої горизонтальної мережі взаємодії та життєдіяльність інститутів держави на місцях; 2) твердження щодо ролі децентралізації та інститутів громадянського суспільства як ключових елементів системи національної стійкості, що доповнюють та підтримують інститути публічної влади; 3) аргументовано, що в умовах війни легітимність влади формується на перетині прагматичної ефективності (здатності забезпечувати безпеку та порядок) та глибинної довіри громадян, що виникає в умовах спільного переживання та боротьби за суверенітет; 4) теоретичні положення щодо взаємодії традиційних (формальних) і нетрадиційних (прагматичних) джерел легітимності в умовах війни. Продемонстровано, що в екстремальних ситуаціях прагматичний компонент набуває домінуючого значення.
Дістали подальшого розвитку: 1) положення щодо двовекторної (біфуркаційної) динаміки суспільної довіри до інститутів влади в умовах війни, що підкреслює її нестабільний характер та залежність від ефективності функціонування цих інститутів; 2) наукові доробки щодо впливу зовнішніх (російська агресія) та внутрішніх (корупція) факторів на формування та ерозію легітимності. Обґрунтовано, що корупція в умовах війни сприймається українським суспільством не лише як соціально-економічна, а й як екзистенційна загроза національній безпеці, що підриває неформальну «суспільну угоду» про солідарність і порушує принцип справедливості. Окрім того, корупція є загрозою євроінтеграційним процесам, оскільки підриває довіру міжнародних партнерів та сприймається як перешкода на шляху до повноцінного членства в ЄС; 3) теоретичні положення щодо системної резильєнтності (стійкості) як ключового феномену, що базується на синергії між вертикальною ієрархією та горизонтальною солідарністю.
Дата реєстрації
2026-05-15
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-15 / 2026-07-02
