Реєстраційний номер
0826U001687, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
18-06-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Вплив трансплантації стовбурових клітин, поєднаних із макропористим гідрогелем на основі N-(2-гідроксипропіл)метакриламіду, на перебіг лацераційної травми спинного мозку в експерименті
Здобувач
Сагайдак Віктор Миколайович,
Керівник Медведєв Володимир Вікторович
Керівник Рибачук Оксана Андріївна
Опонент Лабунець Ірина Федорівна
Опонент Нехлопочин Олексій Сергійович
Рецензент Яременко Лілія Михайлівна
Рецензент Омельченко Тарас Миколайович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
Опис
Травма спинного мозку (ТСМ) характеризується невеликою захворюваністю, однак істотною поширеністю (GBD 2016…, 2019), фінансовою затратністю (J.C. Furlan та співавт., 2017; H. Malekzadeh та співавт., 2022). Цей вид травми істотно погіршує якість життя (D. Cardile та співавт., 2024) і зменшує його тривалість, зважаючи на перелік ускладнень ТСМ, які можуть призвести до передчасної смерті пацієнта (E. Johansson та співавт., 2025). ТСМ займає істотну частку у структурі бойової травми (J.C. Furlan та співавт., 2019).
У випадку ТСМ, при локалізації вогнища травми за межами зон рухової іннервації кінцівок першочерговим завданням відновного лікування є відтворення супраспінальної іннервації мотонейронів, наприклад, шляхом забезпечення росту травмованих довгопроекційних аксонів через зону післятравматичної організації. Інтенсивно досліджуваний біомедичний напрямок — тканинна інженерія може вирішити це завдання, оскільки має своєю метою відновлення втрачених функцій нервової системи шляхом відтворення її мікроструктури (М. Szymoniuk та співавт., 2022; M. Trawczynski та співавт., 2019; Y. Wang та співавт., 2022; J.B. Bryson та співавт., 2024). Перспективні нейроінженерні засоби відновного лікування ТСМ ґрунтуються на трансплантаційних та молекулярно-генетичних підходах і спрямовані на стимуляцію росту аксонів крізь зону травми, їх мієлінізацію, а також на знешкодження факторів, які пригнічують ріст аксонів (J.A. Flack та співавт., 2022; M. Szymoniuk та співавт., 2022; F.M. de Almeida та співавт., 2023; X. Hu та співавт., 2023; N. Aderinto та співавт., 2023; S.I. Khan та співавт., 2023). Оскільки найчастішою формою ТСМ у людини є забиття і/або стиснення спинного мозку (I. Eli та співавт., 2021; S. Mattucci та співавт., 2019; S.A. Quadri та співавт., 2020; S.W. Lee та співавт., 2024) з очевидних причин трансплантація цільних об'ємних біокомпозитних структур може знайти клінічне використання лише у тому випадку, коли їхня ефективність дозволить аргументувати видалення ушкодженої речовини спинного мозку чи вже сформованого рубця, нехтуючи нервовими волокнами, котрі могли зберегтися у зоні травми або прорости de novo. Розробка таких біоінженерних засобів є одним із основних завдань сучасної експериментальної нейрохірургії.
На даний час цей напрямок перебуває на етапі апробації аморфних пористих матриксів, наповнених одним чи кількома видами клітин (М. Szymoniuk та співавт., 2022), та розробки просторово впорядкованих матриксів (М. Szymoniuk та співавт., 2022), у тому числі асоційованих з незрілими клітинами (J. Koffler та співавт., 2019; М. Szymoniuk та співавт., 2022), наприклад, з мезенхімальними стовбуровими клітинами (МСК; J.A. Flack та співавт., 2022; X. Hu та співавт., 2023). Одним із перспективних тканинно-інженерних матриксів є макропористий гідрогель на основі N-(2-
гідроксипропіл)метакриламіду (poly(N-[2-hydroxypropyl]-methacrylamide hydrogel, рHPMA-гідрогель; S. Woerly та співавт., 1996, 2001 a, 2001 b, 2004; V. Pertici та співавт., 2013; I. Abdallah та співавт., 2021; O. Rybachuk та співавт., 2023 a, 2023 b; T. Petriv та співавт., 2024). Причому, перелік клітин, трансплантація яких у поєднанні з цим матриксом дає найкращі результати при ТСМ, залишається неповним.
Окремою проблемою є лікування трьох великих неврологічних розладів пізнього періоду ТСМ — спастичності, хронічного болю і дисфункції сечової системи (J.M. D'Amico та співавт., 2014; S. Hou, A.G. Rabchevsky, 2014; C. Vierck,
2020; H. Gong та співавт., 2025). Щонайменше спастичність і хронічний біль можуть мати спільні патофізіологічні механізми (O. Kopach та співавт., 2017; N.B. Finnerup, 2017; R. Shiao, C.A. Lee-Kubli, 2018). Формування хронічного болю при ТСМ прямо залежить від реалізації запального процесу (C. Vierck, 2020; M. Malcangio, 2019), нейротрансплантаційні втручання можуть тригерувати чи впливати на цей процес (D. Le Blon та співавт., 2017), зокрема, МСК мають імунотропний і протизапальний ефект (X. Han та співавт., 2025), — тому з’ясування впливу трансплантаційних біоінженерних втручань на перебіг хронічних розладів при ТСМ є актуальним.
У представленій роботі досліджено вплив негайної імплантації рHPMAгідрогелю, наповненого МСК шкіри дорослої людини або стінки пуповинної артерії людини, на відновлення рухової функції і спастичність у паретичній кінцівці після однобічної лацераційної ТСМ щура.
Дата реєстрації
2026-05-15
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-15 / 2026-07-02
