Реєстраційний номер
0826U001711, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
19-06-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Поетика сонета у камерно-вокальній творчості українських композиторів ХХ–ХХІ століття
Здобувач
Шутко Дар’я Олегівна,
Керівник Осока Олена Володимирівна
Опонент Драч Ірина Степанівна
Опонент Басса Оксана Михайлівна
Рецензент Ринденко Оксана Валеріївна
Рецензент Путятицька Ольга Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Опис
Упродовж тривалого періоду, від початку ХХ століття до сьогодення, в українській камерно-вокальній музиці сформувався вагомий масив солоспівів, літературною основою яких є сонет. Переважна більшість з них становить зразки високого, витонченого мистецтва і заслуговує не лише виконавської, а й ретельної дослідницької уваги. Втім, наукові розробки, спрямовані на висвітлення питань функціонування сонета в контексті камерно-вокальної музики, є на даний час явищем доволі рідкісним. Натомість існує вагомий корпус фундаментальних праць, в яких розглядаються проблеми музичної інтерпретації таких літературних жанрів, як балада, рапсодія та елегія. З огляду на репрезентативний масив музичних сонетів (160 творів) зібраних у межах цього дослідження, означений напрям вимагає подальшого цілісного та системного опрацювання.
Літературно-поетичний феномен сонета характеризується складністю і неоднозначністю. Його зародження в Італії у першій третині ХІІІ століття стало по-справжньому знаковим в історії світової культури: своєю появою ця поетична форма розірвала синкретичну єдність слова і музики, започаткувавши, на противагу усній, письмову поетичну традицію. Вперше в історії поетичні рядки набули статусу самодостатнього художнього твору, котрий не обов’язково було чути співаним. Відтоді поезія і музика, відокремившись одна від одної, почали розвиватися самостійно, формуючи власні естетичні системи. Сонет у цьому процесі став однією з ключових форм поетичного мислення.
У контексті експериментальних пошуків ХХ–ХХІ століття – епохи синтезу мистецтв та інтермедіальності, коли музика і слово знову виявляють тенденцію до зближення, а засади їх оновленої взаємодії формуються як у науковій рефлексії, так і в художній практиці, – сонет зберігає певну автономність і відчутний рівень структурного спротиву.
Здавалося б, закладена в гармонії його строф музичність, його ліричне начало, мали б природно увійти у таке середовище як камерно-вокальна музика. Втім, вивірена, досконала структура сонета часто не бажає коритися волі композитора. Резистентність поетичного матеріалу часом буває настільки сильною, що сонетний текст доводиться змінювати (додавати повторення, вилучати рядки, відмовлятися від знакової метричності – п’ятистопного або шестистопного ямбу). Прикладів подібного «двобою» в українській камерно-вокальній музиці ХХ–ХХІ століття презентується чимало.
Водночас цей дискурс стимулює пошук нових підходів як в осмисленні сонетного канону в контексті музичного твору, так й у виявленні ще недостатньо з’ясованих механізмів міжмистецької взаємодії, зокрема у площині структурно-композиційних трансформацій та смислових кореляцій.
Наукова проблема дисертації полягає у потребі висвітлення специфіки функціонування сонета як літературно-поетичної основи камерно-вокального твору в контексті доробку українських композиторів ХХ–ХХІ століття. Зазначений дослідницький напрям передбачає зосередження на ключових параметрах, зокрема: географії та динаміці інтенсивності музично-поетичної сонетної творчості в українській музиці означеного періоду; поетичних преференціях авторів українських сонетних солоспівів; ступені узгодженості їхньої структури з поетичним сонетним каноном; особливостях взаємодії фонетичної «партитури» сонетного тексту з його музичним оформленням.
Мета дослідження – виявлення й окреслення специфічних особливостей поетики сонета в українських солоспівах ХХ–ХХІ століття.
Об’єкт дослідження – камерні вокальні твори українських композиторів ХХ–ХХІ століття, в основу яких покладено тексти сонетів.
Предмет дослідження – специфіка рецепції та інтерпретації сонета в українських камерно-вокальних творах ХХ–ХХІ століття в контексті взаємодії їхньої вербальної та музичної компонент.
Хронологічні межі дослідження. Досліджуваний історичний період охоплює ХХ століття та першу чверть ХХІ століття. Нижньою межею окресленого періоду є 1905 рік – поява одного з перших, віднайдених нами камерно-вокальних творів із сонетним текстом в якості поетичної основи: солоспіву Федора Якименка «Озимандія» на слова англійського поета Персі Біші Шеллі. Верхня межа – 2025 рік, дата написання новітніх зразків українського музичного сонетарію: солоспіву «Любов» Мирослава Волинського на текст Василя Симоненка, а також другої редакції вокального циклу № 5 Олександра Опанасюка, написаного на тексти сонетів Вільяма Шекспіра.
Дата реєстрації
2026-05-15
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-15 / 2026-09-28
