Реєстраційний номер
0826U001792, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
19-06-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Вдосконалення методів діагностики хронічного тонзиліту шляхом вивчення секреторних глікопротеїдів слизової оболонки глотки
Здобувач
Кошель Орина Дмитрівна,
Керівник Дєєва Юлія Валеріївна
Опонент Безега Михайло Іванович
Опонент Косаковський Анатолій Лук'янович
Рецензент Зябліцев Сергій Володимирович
Рецензент Шевчук Юрій Вікторович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
Опис
Хронічний (рекурентний) тонзиліт (ХТ) належить до найбільш поширених патологій верхніх дихальних шляхів у дітей та дорослих. Захворювання суттєво впливає на якість життя пацієнтів через рецидиви запалення ротоглотки, клінічні симптоми, що повторюються, та необхідність повторних медичних втручань. Значущість проблеми також обумовлюється медичним і соціальноекономічним навантаженням, оскільки перебіг ХТ часто супроводжується повторними зверненнями по медичну допомогу, тривалим спостереженням та лікувальними процедурами, а в частини пацієнтів — хірургічними втручаннями [1–3]. Незважаючи на актуальність теми, питання патогенезу ХТ залишається недостатньо з’ясованим, що пов’язано з гетерогенністю клінічного перебігу та з тим, що хронізація процесу визначається взаємодією кількох факторів, включно з мікробіотою, локальним імунним контролем і бар’єрними механізмами слизової оболонки [4–5].
Хронічний тонзиліт характеризується тривалим запальним станом у тканині піднебінних мигдаликів та наявністю клінічних проявів, які можуть включати біль у горлі, дискомфорт, відчуття стороннього тіла, закладеність, неприємні суб’єктивні відчуття при ковтанні та інші симптоми, що негативно впливають на повсякденну активність пацієнтів. У зв’язку із цим важливим є розуміння того, як підтримується хронічне запалення та чому в одних пацієнтів перебіг є більш стабільним, а в інших — рецидивуючим і прогресуючим [6].
Лікувальна стратегія у пацієнтів з ХТ зазвичай включає комплекс консервативних заходів і, за наявності клінічних показань, хірургічне лікування. Питання тонзилектомії в сучасних клінічних обговореннях розглядається як вибір, що ґрунтується на оцінці частоти загострень, наявності ускладнень, впливу на функціональний стан пацієнта, а також наявності обструктивних порушень під час сну [7–8].
Мета дослідження - оптимізувати діагностику хронічних тонзилітів шляхом вивчення рівнів секреторних глікопротеїдів як імовірного фактору хронізції процесу.
Завдання дослідження:
1) Дослідити рівень секреторних глікопротеїдів (трансмембранного муцину MUC1 та секреторного гелеутворюючого муцину MUC5AC) у тканини піднебінних мигдаликів у хворих із хронічним тонзилітом;
2) Дослідити рівень секреторних глікопротеїдів у тканині мигдаликів пацієнтів з гіпертрофією мигдаликів з приводу хронічного тонзилярного гіпертрофічного синдрому або хропіння;
3) Порівняти отримані результати дослідження тканини мигдаликів при хронічному тонзиліті та гіпетрофії;
2) Проаналізувати їх взаємозв’язок із клінічними симптомами, частотою рецидивів, дієтичними факторами та прийомом пробіотиків.
5) Аргументувати доцільність використання MUC5AC та/або MUC1 як можливих молекулярних біомаркерів активності запалення та критеріїв розподілу хворих із рецидивуючим хронічним тонзилітом для визначення стратегії лікування (ощадлива терапія vs тонзилектомія).
Методи дослідження: загальноклінічні (збір анамнезу, скарги, оториноларингологічний огляд), лабораторні (імунохімічний — вестернблоттинг з денситометрією для визначення експресії муцинів MUC1 та MUC5AC у мазках з ротоглотки/носоглотки та тканині піднебінних мигдаликів), статистичні.
За даними дослідження були отримані наступні результати:
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:
У дисертації вперше проведено дослідження експресії секреторних глікопротеїдів MUC1 та MUC5AC у тканині піднебінних мигдаликів у пацієнтів з хронічним тонзилітом та у пацієнтів з гіпертрофією мигдаликів без запального компонента.
Вперше встановлено, що при хронічному тонзиліті спостерігається статистично значуще підвищення рівня гелеутворюючого муцину MUC5AC у 3,1–4,4 раза порівняно з контрольною групою (p < 0,001). При цьому трансмембранний муцин MUC1 демонструє двофазну динаміку: при
хронічному тонзиліті відзначається його компенсаторна гіперекспресія (підвищення на 70–90 %, p < 0,001), тоді як при декомпенсованій формі з паратонзилярними абсцесами в анамнезі — достовірне зниження рівня на 38–42 % відносно контролю (p < 0,001).
Вперше виявлено сильний зворотний зв’язок між рівнями MUC5AC та
MUC1 у пацієнтів з декомпенсованим перебігом хронічного тонзиліту (r = – 0,68; p = 0,002). Показано, що співвідношення MUC5AC/MUC1 може слугувати інтегральним молекулярним показником тяжкості захворювання та ризику рецидивуючого перебігу.
Дата реєстрації
2026-05-19
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-19 / 2026-07-02
