Реєстраційний номер
0826U001801, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
13-05-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
"Наративні стратегії смислотворення в українському аудіовізуальному мистецтві періоду Незалежності"
Здобувач
Супрун-Живодрова Анастасія Сергіївна,
Керівник Росляк Роман Володимирович
Опонент Алфьорова Зоя Іванівна
Опонент Гоян Віта Володимирівна
Опонент Журавльова Тетяна Василівна
Рецензент Шаповал Олександра Володимирівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України
Опис
Дисертаційне дослідження присвячене виявленню, систематизації та аналізу наративних стратегій смислотворення в українському аудіовізуальному мистецтві періоду Незалежності (1991-2025 рр.). У роботі аудіовізуальний твір розглядається як багаторівнева когнітивно-комунікативна система тексту культури, у межах якої аудіовізуальний наратив постає не лише як структурна форма оповіді, а як механізм продукування культурних смислів, що формують колективну пам’ять, національну ідентичність та образ України в глобальному культурному просторі. Здійснено комплексний міждисциплінарний аналіз теоретичних засад наратології (Ж. Женетт, Ц. Тодоров, Р. Барт, П. Рікер), кінематографічної теорії (А. Базен, З. Кракауер, Д. Бордвелл, С. Четмен, К. Метц) і вітчизняних кінознавчих студій (С. Тримбач, В. Миславський, Л. Брюховецька, О. Безручко, В. Скуратівський, Р. Росляк, О. Мусієнко). Уперше системно окреслено український контекст формування аудіовізуального наративу, що розвивається у взаємодії соціокультурних і ціннісних трансформацій доби Незалежності. На основі узагальнення теоретичних положень і емпіричного аналізу ігрових, документальних і телевізійних творів визначено структурні компоненти аудіовізуального наративу, а також охарактеризовано їхню роль у процесах репрезентації травматичного досвіду, культурної пам’яті та державотворчої ідентичності. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше запропоновано дихотомічну теорію утворення аудіовізуального гранд-наративу, яка пояснює взаємодію реактивних (подієвих) і стратегічних (конструктивно-візійних) моделей оповіді у формуванні смислової єдності українського культурного простору. Удосконалено типології наративних стратегій аудіовізуального мистецтва та розроблено модель аналізу аудіовізуального наративу як когнітивно-комунікативної структури.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх комплексного використання в науковій, освітній, культурно-дипломатичній та стратегічно-комунікаційній діяльності, зокрема в умовах формування та реалізації державної культурної політики. Розроблена в дисертації дихотомічна теорія формування аудіовізуальних гранд-наративів може бути застосована під час проєктування стратегій культурної дипломатії, публічної та медіакомунікації, стратегічних комунікацій і державних інформаційних кампаній, спрямованих на зміцнення національної ідентичності, консолідацію суспільства, протидію дезінформації та гібридним інформаційним впливам, а також на формування стійкого й позитивного образу України в міжнародному культурному та медійному просторі. Матеріали та висновки дослідження можуть бути використані в діяльності культурних інституцій, аналітичних центрів, медіаплатформ і продюсерських структур для оцінювання ефективності наративних моделей, прогнозування сприйняття аудіовізуального контенту різними аудиторіями та розроблення довгострокових візіонерських наративів, орієнтованих на майбутнє. В освітній сфері результати дослідження можуть бути інтегровані в навчальні курси з кінознавства, культурології, теорії наративу, медіадосліджень, сторітелінгу та стратегічних комунікацій, а також використані під час підготовки навчально-методичних матеріалів, спецкурсів і міждисциплінарних програм. Окрім того, напрацьовані теоретичні положення й аналітичні підходи можуть бути застосовані у практиці аудіовізуального виробництва – на етапах розроблення сценаріїв, концепцій проєктів і наративних стратегій – а також у сфері медіааналізу, культурної експертизи та досліджень аудиторій. Методологічну основу дослідження становлять наратологічний, структурно-семіотичний, когнітивний, дискурсивний, контент- та порівняльно-аналітичний методи, метод математичного узагальнення (для кількісного аналізу жанрово-тематичних тенденцій), а також метод аналітичного спостереження зааудіовізуальними творами. Результати дослідження сприяють розвитку української культурології, теорії та історії кіно, трансжанрової наратології, психології мистецтва, розширюючи уявлення про механізми смислотворення в аудіовізуальному мистецтві та його роль у формуванні національної ідентичності й культурної суб’єктності України.
Дата реєстрації
2026-05-19
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-19 / 2026-07-01