Реєстраційний номер
0826U001845, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
02-06-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Інтермедіальні коди французького художнього текстотворення ХХ-ХХІ ст.
Здобувач
Чаюн Ірина Олегівна,
Керівник Філоненко Наталія Георгіївна
Опонент Косович Ольга Василівна
Опонент Станіслав Ольга Вадимівна
Рецензент Миронова Наталя Володимирівна
Рецензент Сидельникова Лариса Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Київський національний лінгвістичний університет
Опис
Дисертація присвячена комплексному вивченню інтермедіальних кодів французького художнього текстотворення ХХ-ХХІ ст. на матеріалі романів
Е.-Е. Шмітта «La Part de l’autre», «Lorsque j’étais une oeuvre d’art», «Ma vie avec Mozart», М. Уельбек «La Carte et le Territoire», Ж.-М. Ґ. Леклезіо «Le Procès-Verbal», Е. Вюяр «L'Ordre du jour».
Актуальність дослідження зумовлена зростаючою увагою сучасної гуманітаристики до проблем інтермедіальності як одного з провідних механізмів художнього моделювання реальності, формування семіотичної багатошаровості тексту та трансформації традиційних наративних стратегій. У французькій прозі ХХ–ХХІ ст. інтермедіальні практики набувають системного характеру, відображаючи процеси взаємопроникнення мистецьких кодів і переосмислення меж між вербальним та візуальним, музичним, кінематографічним, документальним дискурсами. Попри значну кількість праць, присвячених інтермедіальності, проблема інтермедіального коду як структурної та семіотичної одиниці французького художнього текстотворення залишається недостатньо систематизованою, що зумовлює необхідність її комплексного осмислення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вперше здійсненому системному аналізі інтермедіальних кодів французького художнього текстотворення ХХ–ХХІ ст. як цілісної наративно-семіотичної системи. Розроблено вперше ієрархічну типологію наративних функцій інтермедіальних кодів крізь призму аналізу французьких художніх текстів зазначеного періоду. У дисертації розроблено концепцію інтермедіального коду як інтегративної одиниці тексту, що функціонує на перетині різних мистецьких мов і забезпечує процес наративної семіотизації. Запропоновано та проаналізовано універсальні підходи і додаткові типології інтермедіальних кодів, а також обґрунтовано їхнє застосування у французькому тексті. У площині наративно-семіотичного аналізу окреслено та охарактеризовано онтологічну і трансформаційну інтермедіальність та їхні прояви у французькому художньому тексті.
У ході дослідження виявлено, що інтермедіальні коди в аналізованих романах виконують не лише ілюстративну функцію, а виступають структуротворчим чинником. Пояснено та узагальнено, що у романах Е.-Е. Шмітта музичний та живописний коди стають засобом екзистенційного самопізнання персонажа, формують моделі альтернативної біографії та забезпечують механізм перекодування особистості. У творі «Ma vie avec Mozart» музичний код організує наратив як діалог культур і як форму інтимної духовної комунікації. У романі «La Part de l’autre» інтермедіальні візуальні та кінематографічні коди сприяють створенню ефекту подвійної історичної перспективи та альтернативного сценарію історії.
У романі М. Уельбека «La Carte et le Territoire» виокремлено домінування візуально-мистецького та картографічного кодів, що моделюють постмодерну проблематику співвідношення репрезентації й реальності, території й образу.
Простежено експериментальне використання медіальних стратегій, що поєднують кінематографічну фрагментарність, візуальну монтажність і психонаративну техніку внутрішнього мовлення у романі Ж.-М. Ґ. Леклезіо «Le Procès-Verbal»; проаналізовано документально-архівний код, який інтегрується в художній текст, формуючи ефект історичної реконструкції у тексті Е. Вюяра «L'Ordre du jour».
Обґрунтовано положення про те, що інтермедіальний код виступає механізмом семіотичної трансформації художнього тексту, сприяє його поліфонізації та забезпечує багаторівневу взаємодію різних культурних дискурсів. Важливим висновком роботи є те, що інтермедіальність у французькому художньому дискурсі ХХ–ХХІ ст. постає як структурний принцип текстотворення, що визначає способи організації художнього простору, часу й суб’єктної перспективи.
Теоретичне значення дисертації полягає у поглибленні розуміння інтермедіальності як системного явища художньої культури та уточненні категоріального апарату сучасної філології. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання у викладанні стилістики французької мови, інтерпретації французького тексту, історії французької літератури ХХ–ХХІ ст., інтермедіальних студій французького художнього текстотворення, лінгвонаратології, а також у подальших наукових дослідженнях проблем художнього текстотворення.
Перспективою подальших досліджень вбачаємо розширення корпусу аналізованих текстів за рахунок сучасної французької художньої прози, поглиблення вивчення цифрових та аудіовізуальних медіальних впливів на сучасний роман, а також розроблення компаративних моделей зіставлення інтермедіальних стратегій у різних художніх дискурсах.
Дата реєстрації
2026-05-20
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-20 / 2026-07-15
