Реєстраційний номер
0826U001884, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
23-06-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Діагностично-лікувальна тактика у пацієнтів з вогнепальними пораненнями сфінктерного апарату прямої кишки
Здобувач
Титус Роман Леонтійович,
Керівник Сусак Ярослав Михайлович
Опонент Каштальян Михайло Арсеньєвич
Опонент Асланян Сергій Арменакович
Опонент Негодуйко Володимир Володимирович
Рецензент Ліссов Олексій Ігорович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
Опис
Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню та клінічній оцінці диференційованої діагностично-лікувальної тактики у поранених із вогнепальним ушкодженням сфінктерного апарату прямої кишки. У роботі розглянуто не лише проблему виживання та ліквідації безпосередньої хірургічної загрози, а й відновлення функції утримання, зниження частоти гнійно-септичних ускладнень та покращення якості життя пацієнтів у віддаленому періоді.
Актуальність теми
У структурі сучасної бойової травми ушкодження органів живота й малого таза становлять особливу групу через поєднання високої кінетичної енергії ранячого агента, контамінації ранового каналу та частого залучення кількох анатомічних ділянок. Для поранень аноректальної зони ця проблема набуває додаткового значення, оскільки навіть після усунення загрози для життя у пацієнта може зберігатися тяжке функціональне порушення.
За даними літератури, ушкодження прямої кишки серед поранень живота трапляються відносно нечасто, однак клінічне значення таких травм є непропорційно високим. Особливо несприятливим є перебіг позаочеревинних поранень, при яких інфекційний процес може поширюватися у клітковинні простори таза і тривалий час залишатися недостатньо контрольованим.
Найбільш небезпечними наслідками цієї категорії травм є тазові абсцеси, флегмони, перитоніт, норицеві ускладнення та септичні стани. Їх розвиток визначається не тільки обсягом первинного руйнування тканин, а й термінами евакуації, якістю первинної хірургічної обробки, своєчасністю дренування та правильністю вибору реконструктивного етапу.
Ушкодження сфінктерного комплексу прямої кишки формує окрему клінічну проблему, оскільки поєднує локальне ранове ушкодження, порушення м’язово-нервового механізму континенції та значне психосоціальне навантаження для пацієнта. Саме тому результат лікування має оцінюватися не лише за фактом загоєння рани, але і за рівнем відновлення утримання калу та газів.
Традиційно лікувальна тактика при пораненнях прямої кишки базується на концепції «4D», яка включає:
1. debridement – первинну хірургічну обробку рани;
2. diversion – відведення калового потоку шляхом накладання колостоми;
3. drainage – дренування тазової клітковини;
4. distal washout – промивання дистального відділу прямої кишки.
Історично тактика при травмах прямої кишки спиралася на принципи відведення калового потоку, дренування та радикальної санації рани. Водночас сучасна бойова травма має інший морфологічний профіль, тому механічне перенесення старих підходів без урахування локалізації ушкодження, ступеня контамінації та стабільності пацієнта не може вважатися оптимальним.
Розвиток комп'ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії, ендоанальної ультрасонографії та функціональних методів оцінки аноректальної зони створює передумови для більш точного передопераційного планування. Це дає змогу перейти від уніфікованої тактики до персоніфікованого вибору між первинним відновленням, формуванням захисної стоми, відтермінованою реконструкцією або пластичними втручаннями.
У відібраних клінічних ситуаціях рання реконструкція сфінктерного апарату може розглядатися як складова активної функціонально орієнтованої хірургічної тактики. Її доцільність визначається гемодинамічною стабільністю, життєздатністю тканин, можливістю адекватної санації рани та прогнозованим ризиком інфекційних ускладнень.
Отже, наукова актуальність дослідження полягає у необхідності обґрунтувати практичний алгоритм, який поєднує етапність медичної допомоги, сучасну діагностику, контроль інфекційного ризику та реконструктивне відновлення сфінктерного комплексу.
Мета дисертаційної роботи
Покращити результати лікування пацієнтів із вогнепальними пораненнями сфінктерного апарату прямої кишки шляхом застосування удосконаленого діагностичного алгоритму та диференційованого вибору хірургічної тактики на різних рівнях надання медичної допомоги.
Завдання дисертаційної роботи
1. Проаналізувати стан проблеми діагностики та лікування вогнепальних поранень сфінктерного апарату прямої кишки на основі аналізу груп порівняння.
2. Дослідити клінічні особливості та можливості сучасних інструментальних методів діагностики у верифікації вогнепальних поранень сфінктерного апарату прямої кишки на різних рівнях медичної допомоги.
3. Удосконалити алгоритм диференційованої діагностично-лікувальної тактики та практичні рекомендації щодо ведення пацієнтів із вогнепальними пораненнями сфінктерного апарату прямої кишки.
4. Визначити фактори ризику несприятливих результатів лікування та їх прогностичне значення.
5. Провести порівняльний аналіз безпосередніх і віддалених результатів застосування удосконаленого алгоритму та хірургічних підходів до лікування поранених із ушкодженнями сфінктерного апарату прямої кишки.
Дата реєстрації
2026-05-22
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-08 / 2026-07-02
