Реєстраційний номер
0826U001920, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
06-07-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Роль біомаркерів фіброзу в прогнозуванні розвитку електричної нестабільності міокарда в пацієнтів із гіпертонічною хворобою без/та в поєднанні з ішемічною хворобою серця.
Здобувач
Маслюк Юлія Юріївна,
Керівник Іванов Валерій Павлович
Опонент Федоров Сергій Валерійович
Опонент Соломенчук Тетяна Миколаївна
Рецензент Распутіна Леся Вікторівна
Рецензент Лозинський Сергій Едуардович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова
Опис
Мета проведеного дослідження полягала в покращенні прогнозування ранніх проявів електричної нестабільності міокарда (ЕНМ) шлуночків і перебігу захворювання в пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) без/та з ішемічною хворобою серця (ІХС) на підставі оцінки звʼязку біомаркерів фіброзу (альдостерону, галектину-3 (гал-3) і трансформуючого фактору росту-β1 (ТФР-β1)) з частою шлуночковою екстрасистолією (ШЕ), різними клінічними характеристиками, характером анатомічного ураження коронарних артерій (КА) і структурно-функціональним станом міокарда лівого шлуночка (ЛШ), визначення клінічних фенотипів пацієнтів з високим рівнем біомаркерів та предикторів ЕНМ.
Дисертаційне дослідження проведено у форматі відкритого когортного одномоментного порівняльного клінічного дослідження з участю 120 пацієнтів із ГХ з/та без супутньої ІХС з/та без частої ШЕ, верифікованої за даними ХМ ЕКГ. Вік обстежених коливався від 34 до 74 і в середньому склав 57,3 ± 0,9 років. Серед них частіше зустрічались чоловіки (71,7 %), співвідношення чоловіків до жінок склало 2,5 до 1,0.
За наявності чи відсутності супутньої ІХС і частої ШЕ було виділено чотири клінічні групи (по 30 пацієнтів у кожній). Так, першу клінічну групу склали пацієнти з ГХ без супутніх ІХС і ШЕ, виключеної за даними ХМ ЕКГ; другу – пацієнти з ГХ і частою ШЕ; третю – пацієнти з ГХ і супутньою ІХС; і четверту – пацієнти з ГХ і супутніми ІХС та частою ШЕ відповідно. Всі пацієнти, включені до дослідження, проходили лікування і обстеження на базі КЗ «Вінницького регіонального клінічного лікувально-діагностичного центру серцево-судинної патології» (ВРКЛДЦССП) впродовж 2015-2020 років.
Критеріями включення пацієнтів у дослідження слугували: вік пацієнтів від 30 до 75 років; ГХ ІІ стадії за рекомендаціями ESH (2023); супутня стенокардія напруги І-ІІІ функціонального класу (ФК) згідно рекомендацій ESC (2024) (необов’язкова умова включення), яка була верифікована інструментально (стрес-тести) та/або методами кардіовізуалізації (КВГ); симптомна часта ШЕ (необов’язкова умова включення) (> 30 епізодів екстрасистолії за будь-яку годину дослідження), верифіковану за допомогою ХМ ЕКГ; інформована згода пацієнта приймати участь у дослідженні.
Результати біохімічного дослідження вмісту біомаркерів фіброзу -альдостерону, гал-3 і ТФР-β1 у плазмі продемонстрували однонаправленість їх патофізіологічних ефектів у пацієнтів із ГХ, що характеризувалось асоціацією рівня маркерів із супутніми ІХС, частою ШЕ і ожирінням, віком пацієнтів, стадією СН за HFSA, кількістю застосованих антигіпертензивних препаратів та такими класами препаратів як сартани, тіазидні/тіазидоподібні діуретики, антитромбоцитарні та статини. У свою чергу, було доведено, що ВВР альдостерону > 153 пг/мл, гал-3 > 2,5 нг/мл і ТФР-β1 > 222 пг/мл у плазмі в загальній вибірці пацієнтів із ГХ був асоційований з ознаками симпатоадреналової активації та порушеннями вегетативної регуляції серцевого ритму, зростанням ЕНМ передсердь і шлуночків, більш тяжким ураженням КА і збільшенням випадків кальцифікації АК.
За даними дискримінантного аналізу були з’ясовані клінічні критерії відносно високого рівня (ВВР) біомаркерів фіброзу в плазмі (для альдостерону > 153 пг/мл, гал-3 > 2,5 нг/мл і ТФР-β1 > 222 пг/мл) у пацієнтів із ГХ та показані можливі клінічні фенотипи пацієнтів при цих рівнях. Показано, що для формування клінічного фенотипу пацієнтів із ВВР альдостерону слід використовувати: вік (F=20,04), наявність ожиріння (F=11,13) і стенокардії ІІ-ІІІ ФК (F=5,70), тривалість ШЕ (у разі частої) (F=9,83); із ВВР гал-3: наявність супутньої КХС (F=10,85), ожиріння (F=87,72) і кінцево-діастолічний розмір (КДР) ЛШ (КДР) у мм за даними ЕхоКГ (F=6,44); та для ВВР ТФР-β1: наявність ожиріння (F=48,26), ФК стенокардії (F=17,79) і добову кількість ШЕ, визначеної за ХМ ЕКГ (F=7,45).
Методом логістичної регресії були визначені незалежні предиктори ранніх проявів ЕНМ шлуночків у пацієнтів із ГХ: сумарний бал ураження КА ≥ 5 ((відношення шансів подій (ВШП) – 9,8 (6,9; 17,5), вміст альдостерону в плазмі ≥ 225 пг/мл (ВШП – 5,8 (1,5; 11,6), гал-3 > 3,7 нг/мл (ВШП – 4,7 (1,4; 12,2) і ТФР-β1 ≥ 275 пг/мл (ВШП – 2,4 (1,2; 5,4) та розрахована інформативність прогнозування за незалежними предикторами та їх комбінаціями. Показано, що у разі сумарного балу ураження КА ≥ 5 за даними КВГ шанси розвитку ранніх ознак ЕНМ шлуночків у пацієнтів із ГХ і супутньою ІХС підвищуються в 9,8 разів (чутливість – 100 %, специфічність – 68 %).
Дата реєстрації
2026-05-25
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-08 / 2026-08-03
