Реєстраційний номер
0826U001992, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-05-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Переважне право як елемент механізму реалізації прав у сфері праці
Здобувач
ШАПОВАЛОВА КАТЕРИНА РОМАНІВНА,
Керівник Середа Олена Григорівна
Опонент Мельник Костянтин Юрійович
Опонент Амелічева Лілія Петрівна
Рецензент Швець Наталія Миколаївна
Рецензент Зіноватна Іляна Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Опис
Дисертацію привячено обґрунтуванню переважного права як ключового елемента механізму реалізації права на працю, розробленню процедурного інструментарію його практичного застосування на стадіях добору, перебігу та припинення трудових відносин, у тому числі за впливу спеціальних правових режимів (воєнний стан, цифровізація).
Крім того, дослідження посприяло доктринальному осмисленню: 1) понятійно-категоріального апарату (зокрема, суті понять «механізм реалізації», «право на працю», «переважне право»), який заклав концептуальну, методологічну та теоретичну основу дослідження; 2) місця, історичного розвитку (від античності до сучасності), аспектів і функцій переважних прав (позитивних і негативних; за сферами дії та колом осіб), а також їх динаміки залежно від стадії трудових відносин (добір, перебіг, припинення) із конкретизацією критеріїв об’єктивності, стандартів доказування і процедурних гарантій; впливу переваг, пріоритетів, преференцій, квот, пільг як складових цього права; 3) переважних прав за умов спеціальних правових режимів.
Запропоновано алгоритми реалізації переважного права через: процедурні норми; таксономію переважних прав за групами працівників і сферами діяльності; шляхи адаптації до спеціальних правових режимів (зокрема, воєнного стану і цифровізації). Доведено, що накопичення норм і політик без належних процедур породжує таке явище, як «пастка рішень», що шкодить як реалізації прав, так і економічному зростанню підприємств і соціальній спрямованості держави. Встановлено, що «пастка рішень» – це ситуація, за якої приріст нормативних вимог і політик без належного механізму реалізації знижує правову передбачуваність, викликає формально «законне» порушення прав, сприяє зловживанню правом та іншими суміжними з ним категоріями. Запропоновано спосіб її подолання – використання чіткого механізму реалізації прав на різних етапах відносин.
У першому розділі головна увага приділена розгорнутій характеристиці прав у сфері праці, їх взаємозв’язку із механізмом реалізації, який було відмежовано від суміжних механізмів. Констатовано, що механізм реалізації права на працю не тотожний механізмам його забезпечення, охорони й захисту, більш того, він не зводиться до жодного з них. Так, право забезпечується шляхом створення нормативних, інституційних і організаційних умов, що, у свою чергу, визнається передумовою реалізації, але це не гарантує фактичного користування правом, бо без операційних процедур право залишається декларативним. З огляду на це забезпечення – складова реалізації, а не «ширше» за неї утворення. Охорона, як відомо, має превентивний характер (профілактика порушень, нагляд, інструктажі), тоді як захист активується і після правопорушення (відновлення права, санкції, процесуальні форми). Спираючись на наведене, констатовано, що механізм реалізації охоплює охорону й захист як можливі фази власної динаміки, однак ними не вичерпується: він являє собою повний ланцюг – від створення умов до фактичного здійснення права, хоча й без обов’язкової наявності спору чи порушення. На відміну від загальних універсальних (юридичного чи правового), механізм реалізації прав у сфері праці є спеціальним. З’ясовано, що в ньому поєднані статичні компоненти (правові норми, інституції, суб’єкти тощо) й динамічні процеси (наприклад, реалізація прав) в одне ціле. До ключових ознак даного механізму віднесено: системність; комплексне охоплення етапів – від нормотворчості до захисту; функціональність (орієнтація на практичне втілення прав і правову визначеність); стадійність; багаторівневість (одночасна дія норм на національному й міжнародному рівнях); міждисциплінарність (урахування соціальних, економічних, психологічних чинників).
Встановлено місце і роль переважних прав у механізмі реалізації права на працю. Констатовано, що переважні права (як-от прийняття на роботу; на залишення під час скорочення штату тощо) розглядається як невід’ємний елемент механізму, що віддзеркалює його загальну структуру. Окреслено відносні переваги вітчизняного регулювання порівняно з окремими зарубіжними правопорядками (на прикладі Швейцарії). Виявлено, що переважні права мають комплексну природу: вони спрямовані на забезпечення рівних можливостей і недискримінації (меншин і більшості) і є запорукою дотримання принципу єдності й диференціації правового регулювання праці. Це, у свою чергу, сприяє сталому соціально-економічному розвитку, що підтверджено результатами порівняльного аналізу (рівень і якість працевлаштування, оплата праці тощо). Пояснено, як переваги, пріоритети, преференції, квоти, пільги впливають на формування переважного права. Підтверджено відносний характер цього права.
Дата реєстрації
2026-05-28
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-28 / 2026-07-02