Реєстраційний номер
0826U002047, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
01-07-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Диференційний підхід в реабілітації пацієнтів на розсіяний склероз із порушенням рівноваги та проявами втоми.
Здобувач
Фабрика Іванна-Романа Миколаївна,
Керівник Гриб Вікторія Анатоліївна
Опонент Негрич Тетяна Іванівна
Опонент Дельва Михайло Юрійович
Опонент Кальбус Олександр Іванович
Рецензент Купновицька-Сабадош Марта Юріївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Івано-Франківський національний медичний університет
Опис
Розсіяний склероз (РС) – найпоширеніше аутоімунне захворювання центральної нервової системи, що характеризується мультифокальним ураженням білої та сірої речовини головного і спинного мозку, зумовлене високою поширеністю та значним впливом його клінічних проявів на функціональний стан і якість життя пацієнтів. У зв’язку з цим особливої значущості набуває розробка диференційованих реабілітаційних програм, орієнтованих на індивідуальні особливості пацієнтів, що дозволить підвищити ефективність відновного лікування, зменшити прояви втоми та покращити постуральний контроль, сприяючи оптимізації функціональних результатів і якості життя хворих.
Метою дослідження було обґрунтувати та оцінити ефективність диференційованого підходу до фізичної реабілітації пацієнтів із розсіяним склерозом із порушенням рівноваги та проявами втоми залежно від переважання ураження мозочкової або пірамідної функціональної системи.
Обстежено 180 пацієнтів, середній, вік яких становив 37,7 ± 0,8 років, що відповідає типовому працездатному віку для цієї категорії хворих. На першому етапі проводилася стратифікація пацієнтів залежно від переважаючої функціональної системи за шкалою Kurtzke (FSS) із виділенням двох клінічних груп. До групи I (n=100) віднесено пацієнтів із домінуванням мозочкової функціональної системи, у яких координаційний дефіцит і атаксія переважали над пірамідними порушеннями. До групи II (n=80) включено пацієнтів із домінуванням пірамідної функціональної системи, у яких основними проявами були парез і спастичність, що перевищували за вираженістю атаксичні розлади. На другом етапі після стратифікації в межах кожної клінічної групи проводилася рандомізація пацієнтів на три підгрупи залежно від типу реабілітаційного втручання. Пацієнти підгрупи А (ІА (n=40) та ІІА (n=30)) становили контроль і отримували загальноприйняту фізичну терапію відповідно до стандартів ведення пацієнтів із РС. Пацієнти підгрупи Б (ІБ (n=40) та ІІБ (n=30)) отримували загальноприйняту фізичну терапію у поєднанні з цільовим силово-стабілізаційним комплексом вправ, структурованим відповідно до домінуючого клінічного синдрому, із додатковим онлайн-контролем виконання (1 раз на тиждень). Дистанційний супровід дозволяв коригувати техніку виконання вправ, адаптувати навантаження та підтримувати прихильність пацієнтів до лікування.
Підгрупи В (ІВ (n=20) та ІІВ (n=20)): пацієнти отримували аналогічний комплекс фізичної терапії та цільових вправ, але без онлайн-контролю. У процесі дослідження частина пацієнтів вибула (загалом 9 осіб) у зв’язку із загостренням захворювання або іншими причинами, що було враховано при подальшому аналізі. Тривалість катамнестичного етапу для всіх підгруп склала три місяців, а для пацієнтів підгруп Б (з онлайн-контролем) – шість місяців, що дозволило оцінити стійкість ефекту реабілітації та роль тривалого дистанційного супроводу.
У межах дослідження було порівняно ефективність загальноприйнятої фізичної терапії та диференційованої реабілітаційної програми, яка включала цільовий силово-стабілізаційний комплекс і систему онлайн-контролю. Дисперсійний аналіз (ANOVA) продемонстрував статистично значущий вплив як фенотипу порушення (p<0,01), так і типу реабілітаційного втручання (p < 0,001), а також їх взаємодії (p<0,05) на результати лікування, що свідчить про необхідність індивідуалізації реабілітаційних програм.
Отримані результати дозволили сформулювати низку принципових висновків. По-перше, порушення рівноваги при розсіяному склерозі мають фенотипово зумовлений характер і потребують диференційованого підходу до реабілітації. По-друге, втома є ключовим системним фактором, який модифікує ефективність реабілітаційних втручань і має враховуватися при плануванні навантаження. По-третє, диференційований підхід забезпечує не лише кількісне покращення функціональних показників, але й якісну перебудову рухового патерну, що проявляється зниженням варіабельності рухів і оптимізацією постурального контролю. По-четверте, використання онлайн-контролю є важливим компонентом сучасної реабілітації, що забезпечує пролонгований ефект і стабільність результатів.
Таким чином, у дисертаційній роботі доведено, що диференційований підхід до фізичної реабілітації пацієнтів із розсіяним склерозом із порушенням рівноваги та проявами втоми є патогенетично обґрунтованим і клінічно ефективним. Його застосування дозволяє значно підвищити ефективність відновного лікування, покращити функціональний стан пацієнтів і забезпечити стійкий терапевтичний результат, що має важливе значення для сучасної практики нейрореабілітації.
Ключові слова: розсіяний склероз, атаксія, втома, порушення рівноваги, нейропластичність, діагностика, лікування, реабілітація, фізична терапія, фенотипи, якість життя.
Дата реєстрації
2026-05-29
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-29 / 2026-07-17
