Реєстраційний номер
0826U002048, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
24-06-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Особливості перебігу і лікування хронічної серцевої недостатності після реваскуляризації міокарду.
Здобувач
Кобрин Олексій Тарасович,
Керівник Вакалюк Ігор Петрович
Опонент Тащук Віктор Корнійович
Опонент Швед Микола Іванович
Рецензент Деніна Руслана Валентинівна
Рецензент Звонар Павло Павлович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Івано-Франківський національний медичний університет
Опис
Хронічна серцева недостатність залишається однією з провідних медико-соціальних проблем сучасної кардіології та внутрішньої медицини у зв’язку з високою поширеністю, прогресуючим перебігом, значним внеском у структуру інвалідизації, частотою повторних госпіталізацій і високим ризиком серцево-судинної смертності.
Одним із перспективних напрямків оптимізації лікування є застосування препаратів магнію, зокрема магнію оротату. Фізіологічна роль магнію у функціонуванні серцево-судинної системи є багатогранною. Він бере участь у регуляції іонного транспорту через мембрани кардіоміоцитів, стабілізації електрофізіологічних процесів у міокарді, енергетичному забезпеченні клітини, синтезі макроергічних сполук, контролі судинного тонусу, антистресових і антиішемічних механізмах, а також у модуляції запальної відповіді та нейрогуморальної активності. Оротова кислота, у свою чергу, розглядається як сполука, що потенціює метаболічний ефект магнію та сприяє покращенню трофіки міокарда. Водночас ефективність включення магнію оротату до складу комплексної стандартної терапії у хворих на ХСН ішемічного генезу з помірно зниженою фракцією викиду лівого шлуночка, особливо з урахуванням факту реваскуляризації міокарда, дотепер залишалася недостатньо вивченою, а наявні дані не дозволяли повною мірою визначити, у яких клінічних підгрупах така терапія може бути найбільш корисною та в які часові проміжки слід очікувати найбільш вираженого ефекту.
На основі отрманих даних розширено уявлення щодо особливостей перебігу ХСН із помірно зниженою фракцією викиду лівого шлуночка ішемічного генезу залежно від стану реваскуляризації міокарда. Показано, що у нереваскуляризованих пацієнтів захворювання має тяжчий клінічний перебіг, що проявляється вищою частотою швидкої втомлюваності (84,5% проти 58,1%, p=0,001), головного болю (72,4% проти 24,2%, p<0,001), запаморочення (55,2% проти 27,4%, p=0,002), перебоїв у роботі серця (62,1% проти 30,6%, p=0,001), задишки (69,0% проти 43,5%, p=0,005) та набряків нижніх кінцівок (63,8% проти 27,4%, p<0,001). У них також виявлено більш виражене ремоделювання міокарда з вищими КДО, КСО, КДР, ІММЛШ і ММЛШ, нижчу толерантність до фізичного навантаження, вищі рівні креатиніну, натрію, sST2, Галектин-3 та NT-proBNP, що свідчить про більш виражену структурно-функціональну декомпенсацію серця у хворих без реваскуляризації.
Встановлено, що диференційований у часовому аспекті ефект включення магнію оротату до комплексної стандартної терапії у хворих на ХСН із помірно зниженою фракцією викиду лівого шлуночка ішемічного генезу залежно від стану реваскуляризації міокарда. У реваскуляризованих пацієнтів позитивний клінічний ефект формувався раніше і був виразнішим уже через 3 місяці спостереження, що проявлялося більшою частотою регресу болю в грудях (66,7% проти 20,0%), серцебиття (66,7% проти 16,7%), швидкої втомлюваності (55,0% проти 18,8%), задишки (62,5% проти 18,2%) та набряків нижніх кінцівок (70,0% проти 14,3%). Через 6 місяців перевага основної групи ставала ще більш послідовною: частота регресу болю в грудях досягала 83,3% проти 40,0%, серцебиття – 83,3% проти 33,3%, швидкої втомлюваності – 75,0% проти 37,5%, набряків нижніх кінцівок – 90,0% проти 28,6%.
Доведено, що у нереваскуляризованих хворих включення магнію оротату до стандартної терапії також супроводжується достовірним клінічним покращенням, однак найбільш переконливий ефект формується переважно через 6 місяців лікування. У цій когорті частота регресу болю в грудях через 6 місяців становила 67,9% проти 30,8% у контролі, серцебиття – 72,2% проти 23,1%, швидкої втомлюваності – 70,4% проти 27,3%, головного болю – 68,2% проти 25,0%, запаморочення – 66,7% проти 23,5%, перебоїв у роботі серця – 68,4% проти 29,4%, набряків нижніх кінцівок – 70,0% проти 29,4%. Таким чином, встановлено, що за відсутності реваскуляризації магній оротат забезпечує більш відтермінований, але виражений клінічний ефект.
Вперше встановлено, що у реваскуляризованих пацієнтів застосування магнію оротату асоціюється з більш вираженим позитивним впливом на біомаркери кардіального стресу, фіброзу, запалення та атерогенного ризику. Через 6 місяців лікування у хворих основної групи після реваскуляризації спостерігалися нижчі значення Галектин-3, NT-proBNP, СРП, SII, PLR, NLR, AISI, hSCRP/HDL-c та AIP, що вказує на зменшення вираженості системного запалення, кардіального стресу та атерогенної метаболічної дезадаптації. Отримані результати розширюють наукові уявлення про багатокомпонентний механізм клінічної дії магнію оротату у післяреваскуляризаційних хворих.
Ключові слова: ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність, помірно знижена фракція викиду лівого шлуночка, реваскуляризація міокарда, магнію оротат, ремоделювання міокарда, функціональний стан, біомаркери, лікування.
Дата реєстрації
2026-05-29
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-29 / 2026-07-17
