Реєстраційний номер
0826U002098, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
28-07-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Воєнні операції на Харківському напрямку у травні 1942 року
Здобувач
Кузнєцов Михайло Олексійович,
Керівник Кривизюк Леонід Петрович
Опонент Автушенко Ірина Борисівна
Опонент Чорний Олександр Васильович
Рецензент Харук Андрій Іванович
Рецензент Марцінко Наталя Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Опис
Дисертаційна робота є комплексним дослідженням причин, перебігу та наслідків воєнних дій у ході Харківської наступальної операції Червоної армії та німецької операції «Фрідерікус-Південь» у травні 1942 року. Події на Харківському напрямку стали одним із наймасштабніших зіткнень першої половини 1942 р., що визначило стратегічну ініціативу на південному крилі фронту та створило передумови для наступу Вермахту на Сталінград і Кавказ.
Джерельна база дослідження включає матеріали закордонних архівів: Федерального архіву Німеччини, Румунського національного військового архіву, Військово-історичного архіву Угорщини, Національного архіву США. Важливе значення мають фонди вітчизняних установ: ЦДАВО та ЦДАГО України, ГДА МОУ, державних архівів Львівської (ДАЛО) та Харківської (ДАХО) областей, архіву Національного музею історії України у Другій світовій війні. Використано ресурси ЛННБ ім. В. Стефаника та НБУ ім. В. Вернадського. Попри обмежений доступ, залучено цифровізовані матеріали ЦАМО РФ, РГВА та ЦА ФСБ Росії.
У дисертації вперше системно узагальнено чинники стратегічної поразки радянських військ та проведено порівняльний аналіз оперативного управління сторін. Особливу увагу приділено співвідношенню сил Південно-Західного фронту та групи армій «Південь», оцінці стану озброєння і помилок у плануванні.
Доведено, що рішення Ставки про наступ у районі Харкова було ухвалено за відсутності необхідної переваги у силах, глибини резервів та реалістичного оцінювання німецької оборони. Встановлено, що радянські війська діяли в умовах браку підготовлених командирів середньої ланки та недостатнього технічного забезпечення. Ключовим чинником провалу стала ізоляція наступу Південно-Західного фронту через фактичне скасування Ставкою операцій сусідніх Південного та Брянського фронтів, що дозволило командуванню Вермахту вільно маневрувати резервами, зокрема танковими дивізіями.
Досліджено технічні аспекти бойових дій. Наголошено, що у 1942 р. якісний рівень німецької бронетехніки, оптики, зв’язку та систем управління вогнем почав випереджати радянський. Радянські танкові частини, попри наявність Т-34, значною мірою спиралися на застарілі легкі танки БТ і Т-26, малоефективні проти організованої протитанкової оборони ворога. Ефективність артилерії була підірвана браком боєприпасів, слабкою розвідкою та незлагодженістю управління. У роботі також висвітлено роль авіації: поступове захоплення Люфтваффе ініціативи у повітрі та удари по комунікаціях стали рішучими факторами утворення «котла» на Барвінківському виступі.
У роботі зроблено акцент на оперативно-стратегічних прорахунках радянського командування, серед яких:
- переоцінку власних можливостей та недооцінку маневрів противника;
- невчасне введення других ешелонів та розпорошення сил;
- ігнорування об’єктивних застережень щодо реального стану військ;
- відсутність ефективної логістичної підтримки під загрозою оточення.
Окремий підрозділ присвячено аналізу Слобожанської наступальної операції Сил оборони України у вересні 2022 року. У порівнянні з подіями 1942 року, сучасна операція продемонструвала якісну еволюцію оперативного мистецтва: використання високомобільних з’єднань, інтегрованих артилерійських систем західного типу (калібр 155 мм, РСЗВ), засобів РЕБ та розвідки в режимі реального часу. На відміну від досвіду Другої світової війни, наступальні дії 2022 р. характеризувалися високим рівнем координації між родами військ та динамічним управлінням вогнем.
Визначено фактори успіху сучасної операції: раптовість, асиметричне використання сил, системне руйнування логістичних вузлів та командних пунктів противника високоточними ударами. Протиставлено українську маневреність статичному характеру російської оборони та низькому рівню управління ворога в умовах швидкоплинного бою.
У підсумку доведено, що Слобожанська операція стала взірцем адаптації до умов війни XXI століття, де технологічна перевага та інформаційна інтеграція нівелюють перевагу противника у живій силі. Висновки дослідження мають значення для сучасної військової освіти, стратегічного планування та розуміння впливу технічних факторів на перебіг сучасних бойових дій.
Дата реєстрації
2026-06-01
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-01 / 2026-07-28
