Реєстраційний номер
0826U002131, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
02-06-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Оцінка ефективності методів проведення штучної вентиляції легень у пацієнтів з ожирінням під час кардіохірургічних втручань
Здобувач
Добровольська Ганна Юріївна,
Керівник Тодуров Борис Михайлович
Опонент Руденко Костянтин Володимирович
Опонент Габрієлян Артур Володимирович
Рецензент Зеленчук Олег Валерійович
Рецензент Ященко Наталя Олексіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика
Опис
Дисертаційна робота Добровольської Г.Ю. присвячена актуальній проблемі сучасної анестезіології та інтенсивної терапії — оптимізації штучної вентиляції легень (ШВЛ) у пацієнтів з ожирінням під час кардіохірургічних втручань. Актуальність теми зумовлена зростанням поширеності ожиріння у світі, що супроводжується збільшенням кількості пацієнтів із ішемічною хворобою серця, які потребують хірургічного лікування. У цієї категорії хворих знижена функціональна залишкова ємність легень, порушений комплаєнс грудної клітки, що значно ускладнює проведення анестезії та підвищує ризик розвитку гіпоксемії, ателектазів і післяопераційних легеневих ускладнень.
Метою дослідження було покращення результатів лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця та ожирінням шляхом зниження частоти легеневих ускладнень на основі оптимізації параметрів штучної вентиляції легень під час аорто-коронарного шунтування в умовах штучного кровообігу.
У дослідження було включено 60 пацієнтів з ожирінням, яких розподілено на дві групи залежно від стратегії проведення ШВЛ. У першій групі вентиляцію здійснювали під контролем транспульмонального тиску, у другій — на основі показника респіраторного драйву (delta P). Групи були співставними за основними демографічними та клінічними характеристиками: віком, статтю, індексом маси тіла, ступенем ожиріння, супутньою патологією, функціональним класом серцевої недостатності за NYHA, ризиком легеневих ускладнень за шкалою ARISCAT та операційним ризиком за EuroSCORE II, що забезпечило коректність порівняння. Аналіз інтраопераційного періоду показав відсутність достовірних відмінностей між групами щодо тривалості операції, анестезії, штучного кровообігу та перетискання аорти. Водночас у пацієнтів першої групи відзначалися більш сприятливі показники респіраторної механіки: застосування вищого позитивного тиску кінця видиху супроводжувалося зниженням тиску плато та покращенням співвідношення pO₂/FiO₂. Це свідчить про ефективніше рекрутування альвеол і покращення оксигенації. Крім того, у цій групі спостерігалася більш стабільна динаміка кислотно-основного стану, зокрема вищі значення pH та нижчі значення pCO₂ наприкінці операції, що вказує на більш ефективний контроль вентиляції. Важливим результатом дослідження стало встановлення менш вираженої прозапальної відповіді у пацієнтів першої групи. Рівні інтерлейкіну-6 та TNF-α у бронхоальвеолярному лаважі наприкінці операції були достовірно нижчими порівняно з другою групою. Це свідчить про зменшення вентиляційно-індукованого ушкодження легень при використанні персоналізованої вентиляційної стратегії. У післяопераційному періоді пацієнти першої групи характеризувалися більш сприятливим перебігом. У них відзначалася менша тривалість штучної вентиляції легень у відділенні інтенсивної терапії, рідша потреба у неінвазивній вентиляції, а також нижча частота розвитку ателектазів. Загалом частота післяопераційних легеневих ускладнень у цій групі була достовірно нижчою. Крім того, спостерігалося скорочення тривалості перебування у відділенні інтенсивної терапії, що має важливе клінічне значення. У ході багатофакторного аналізу визначено незалежні фактори ризику розвитку післяопераційних легеневих ускладнень: індекс маси тіла понад 40 кг/м², підвищений показник driving pressure (>12 см H₂O), зростання рівня IL-6 наприкінці операції та тривалість штучного кровообігу понад 2 години. Водночас використання ШВЛ під контролем транспульмонального тиску визначено як статистично значущий захисний фактор, що знижує ймовірність розвитку респіраторних ускладнень. Таким чином, результати дослідження свідчать, що застосування персоналізованої вентиляційної стратегії на основі транспульмонального моніторингу дозволяє покращити оксигенацію, забезпечити більш стабільні показники газообміну, зменшити вираженість запальної відповіді та знизити частоту післяопераційних легеневих ускладнень у пацієнтів з ожирінням. Практичне значення роботи полягає у можливості впровадження даного підходу в клінічну практику для підвищення безпеки кардіохірургічних втручань у пацієнтів високого ризику.
Дата реєстрації
2026-06-02
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-02 / 2026-07-16
