Реєстраційний номер
0826U002184, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
03-06-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Організація роботи медичної сестри з безперервного догляду за хворими з серцевою недостатністю
Здобувач
Григорець Діана Корнеліївна,
Керівник Плеш Ігор Антонович
Опонент Марущак Марія Іванівна
Опонент Вакалюк Ігор Петрович
Рецензент Ілащук Тетяна Олександрівна
Рецензент Борейко Лілія Дмитрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Буковинський державний медичний університет
Опис
За даними Глобальної тяжкості хвороб (GBD) 2024, серцево-судинні захворювання (ССЗ) залишаються провідною причиною смертності у світі, щороку спричиняючи близько 20,5 млн смертей. «Всесвітній звіт про стан серця 2025» підтверджує подальше зростання тяжкості цієї патології, кінцевою стадією якої є серцева недостатність (СН). За оцінками World Heart Federation Global Heart Failure Report 2024, нею вражені близько 64 млн людей. Досвід Європейського кардіологічного товариства (ESC) та Американської асоціації серця (AHA) свідчить, що найефективнішим у зменшенні повторних госпіталізацій та смертності є своєчасна профілактика, ключову роль у якій відіграють медичні сестри. Медсестринські освітні програми знижують частоту загострень захворювання, підвищують якість життя та прихильність до лікування. У країнах ЄС, США та Канади практикуючі медсестри (NPs) і медсестри розширеної практики (APNs) мають широку автономію у діагностиці, корекції терапії і реалізації профілактичних програм.
Отже, удосконалення медсестринської допомоги, розробка медсестринських освітніх програм спрямованих на підвищення обізнаності пацієнтів є перспективним шляхом до зменшення загострень, повторних госпіталізацій, ризику несприятливих подій при серцевій недостатності та підвищення ефективності системи охорони здоров’я.
Дисертаційна робота спрямована на підвищення ефективності безперервного медсестринського догляду за хворими з серцевою недостатністю на стаціонарному та амбулаторному етапі шляхом розробки та впровадження організаційної моделі, спрямованої на подовження періоду ремісії, зниження частоти повторних госпіталізацій, покращення рівня знань, якості життя, самообслуговування та прихильності до лікування з врахуванням розширення їх професійних компетенцій (в майбутньому медична сестра координатор, медична сестра із розширеними повноваженнями).
Виявлено такі групи додаткових факторів недостатньої ефективності раннього амбулаторного догляду після виписки пацієнтів із стаціонару, як низька якість життя (80,0%; 70,8 ± 6,0 балів) для фізичної (82,3 %; 26,5 ± 4,8 балів) та емоційної складової (75,2 %; 11,7 ± 3,0 балів); низький тестовий показник статусу функціональної активності (61,4%; 6,5 ± 1,8 балів), з дуже низьким рівнем максимального споживання кисню (92,9%; 15,0 ± 2,2 VO₂ max) та помірним рівнем енергетичних витрат організму під час фізичної активності (88,6%; 4,2 ± 0,6 МЕТs).
Зафіксовано дефіцит знань у 45,1% хворих із серцевою недостатністю, щодо захворювання (27,4%), прийому ліків (65,5 %), харчування (66,1 %), поведінки (56,4 %), розпізнавання симптомів (58,1 %).
Більшість пацієнтів із серцевою недостатністю були задоволені організацією роботи стаціонару (60,7%) і високо оцінили якість медсестринських послуг (88,6%). Загальний показник сприйняття якості медсестринського догляду та послуг лікарні був помірним - 56,9% (59,0±0,3 балів).
За самооцінкою пацієнтів, 72 % були готові до виписки з кардіологічного стаціонару. Низьку фізичну та емоційну готовність мали 28 % (6,3±1,7 балів) задовільну - 68 % (7,4±1,4 балів). За оцінкою медсестер, 81,5 % (7,6±0,8 балів) пацієнтів мали достатній рівень готовності (р<0,05). Під час виписки 46 % хворих показали обмежену здатність долати труднощі вдома.
Виявлено, що пацієнти з СН ІІ-А ст. мали відносно контрольовану стадію захворювання, з частими повторними госпіталізаціями у 88,3 % за перший місяць більше 1 разу), 51,9 % за останній рік (менше 6 разів) та 58,5 % за 3 роки (менше 8 разів). У пацієнтів із СН ІІ-Б ст. частота госпіталізацій була більшою (87,0% % за перший місяць (більше 1 разу), 55,5 % за останній рік (більше 6 разів), 60 % за 3 роки (менше 8 разів)), що відображало прогресування СН і частіші епізоди декомпенсації.
Основними джерелами інформації про профілактику та розвиток серцевої недостатності пацієнти вважали лікарів: сімейного лікаря (40,1%), лікуючого лікаря стаціонару (23,6%) та кардіолога поліклініки (19,1%), тоді як роль медичних сестер була меншою - загалом 17,3% (медична сестра стаціонару - 7,3%, медична сестра сімейного лікаря - 5,5%, кардіологічного кабінету поліклініки - 4,5%).Безперервний медсестринський супровід позитивно вплинув на поступове зниження частити повторних госпіталізацій протягом довгострокового періоду спостереження (3 роки), що становило 12,3% у пацієнтів із СН ІІ-А ст. та 9,2% у хворих із СН ІІ-Б ст. (p<0,05). Зменшення частоти фізичних візитів до кардіолога поліклініки понад 1 раз протягом досліджуваного періоду (30 днів) на 32,7%.
Таким чином, проведене дослідження підтвердило ефективність медсестринських втручань у покращенні стаціонарного та амбулаторного етапу безперервного догляду.
Дата реєстрації
2026-06-04
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-04 / 2026-07-06
