Реєстраційний номер
0826U002219, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
02-07-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Подія кримінального правопорушення у кримінальному провадженні
Здобувач
Тітова Наталія Віталіївна,
Керівник Хитра Андрій Ярославович
Опонент Тетерятник Ганна Костянтинівна
Опонент Рогальська Вікторія Вікторівна
Рецензент Татарин Ігор Іванович
Рецензент Шехавцов Руслан Миколайович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Львівський державний університет внутрішніх справ
Опис
У ході написання дисертаційного дослідження здійснено всебічний теоретико-правовий аналіз події кримінального правопорушення. Досліджено генезу наукових поглядів у вітчизняній та зарубіжній доктрині та простежено еволюцію підходів від радянської процесуальної науки до сучасних концепцій. Встановлено, що раніше подія злочину переважно сприймалася як об’єктивна реальність, тоді як сучасна наука акцентує увагу на її процесуальному вимірі, зокрема на доказуванні, співвідношенні зі складом кримінального правопорушення та стандартами доказування.
Розкрито поняття, сутність та структурні елементи події кримінального правопорушення як елемента предмета доказування. Подію визначено як об’єктивно існуючий факт реальної дійсності, що полягає у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого КК України, та характеризується місцем, часом, способом вчинення і наслідками. Виокремлено її структурні складові, до яких віднесено фактичний зміст, просторово-часові характеристики, спосіб вчинення, наслідки та причинний зв’язок.
Проведено комплексний аналіз співвідношення події з суміжними кримінально-правовими та кримінальними процесуальними категоріями. Обґрунтовано, що подія має ширший зміст порівняно зі складом кримінального правопорушення, оскільки охоплює не лише юридично значущі ознаки, а й фактичні обставини. Визначено її місце в системі предмета доказування як базового елемента, від встановлення якого залежить доведення інших обставин.
Сформовано багатокритеріальний підхід до класифікації подій кримінальних правопорушень за різними ознаками, що дозволяє враховувати характер суспільної небезпечності, форму вини, конструкцію складу, об’єкт посягання, спосіб вчинення, кількість епізодів, часові та просторові характеристики, рівень складності встановлення та латентності. Підкреслено значення такої класифікації для організації розслідування, планування слідчих дій та визначення напрямів доказування.
Досліджено процесуальні особливості встановлення події на різних стадіях кримінального провадження. Відзначено, що на початковому етапі кримінального провадження достатнім є ймовірнісне уявлення про подію, тоді як у ході досудового розслідування відбувається її поступове підтвердження шляхом збирання доказів. У судовому розгляді встановлення події здійснюється в умовах змагальності та за стандартом доведення «поза розумним сумнівом», із забезпеченням принципу презумпції невинуватості.
Охарактеризовано методи встановлення обставин події, які включають як загальнонаукові, так і спеціальні криміналістичні підходи. Їх комплексне застосування забезпечує повноту, об’єктивність та достовірність встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення.
Встановлено, що ключову роль у доказуванні події відіграють слідчі (розшукові) дії, спрямовані на виявлення, фіксацію та перевірку доказової інформації. Особливе значення має огляд місця події, а також обшук, допит, пред’явлення для впізнання та слідчий експеримент, які у сукупності дозволяють відтворити картину події.
Окрему увагу приділено стандартам доказування та проблемам їх застосування. Підкреслено, що доведення події вимагає високого рівня достовірності, оскільки її недоведеність виключає можливість кримінальної відповідальності. Виявлено типові помилки судової практики, пов’язані з недостатністю, суперечливістю або неповнотою доказів, а також із порушеннями процесуального порядку їх збирання.
Важливе місце займає дослідження ролі судової експертизи як засобу встановлення обставин події. Вона розглядається як ключовий інструмент отримання спеціальних знань, необхідних для перевірки фактичних даних, зокрема у сфері медицини, трасології, балістики, економіки та цифрових технологій.
Окремо проаналізовано значення цифрових доказів у сучасному кримінальному провадженні. До них віднесено електронні сліди, дані комунікацій, інформацію з технічних пристроїв та мережевих ресурсів. Підкреслено, що цифровізація суттєво розширює можливості доказування, але водночас породжує нові процесуальні та технічні виклики
Виявлено низку проблем у правозастосуванні, серед яких недосконалість нормативного регулювання, відсутність єдиних підходів до оцінки доказів, складність встановлення латентних подій та недостатнє матеріально-технічне забезпечення органів розслідування.
На цій основі сформульовано загальні напрями удосконалення кримінального процесуального законодавства та практики, спрямовані на підвищення ефективності доказування, розвиток інституту цифрових доказів і вдосконалення механізмів використання спеціальних знань.
Дата реєстрації
2026-06-04
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-04 / 2026-07-24
