Реєстраційний номер
0826U002272, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
02-07-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Докрина належної судової процедури: світовий досвід і перспективи для України
Здобувач
Бурдейний Юрій Іванович,
Керівник Щербанюк Оксана Володимирівна
Опонент Бєлов Дмитро Миколайович
Опонент Шевчук Станіслав Володимирович
Рецензент Гураленко Наталія Анатоліївна
Рецензент Меленко Оксана Володимирівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Опис
Дисертаційне дослідження присвячене комплексному конституційно-правовому аналізу належної судової процедури як специфічного різновиду належної правової процедури в Україні. Належна судова процедура як судовий прояв належної правової процедури є одним із наріжних елементів верховенства права, гарантією захисту прав і свобод людини від свавілля держави. У сучасних умовах України її дослідження набуває особливої гостроти та практичної значущості з кількох взаємоповʼязаних причин. По-перше, це євроінтеграційний поступ України та зобов’язання перед ЄС та Радою Європи.
По-друге, це системні порушення права на справедливий суд за практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). В Україні належна судова процедура має стати гарантією довіри до судової влади, захисту від необґрунтованого притягнення до відповідальності та забезпечення справедливості. Належна судова процедура є одним із ключових різновидів належної правової процедури (due process). Ця концепція походить з англо-американської правової традиції, але широко застосовується в європейському праві, зокрема в Україні, через вплив Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципів верховенства права. Належна судова процедура є більш вузьким, конкретним поняттям, яке стосується саме судового розгляду справ. Вона є похідною від належної правової процедури, оскільки судовий процес – це найвищий і найбільш гарантований спосіб реалізації due process. Належна правова процедура – це загальне поняття, яке застосовується не тільки в суді, а й в адміністративних, виконавчих процедурах, у законотворчості, при обмеженні прав тощо. Воно стосується будь-яких дій держави щодо особи. Належна судова процедура є її судовим різновидом, де гарантії реалізуються найповніше через незалежний суд. Суд є «останньою інстанцією» захисту, коли інші процедури (досудові) не дали результату. У практиці Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України ці поняття часто перетинаються, оскільки порушення належної судової процедури (наприклад, упередженість суду, відсутність слухання) автоматично є порушенням права на справедливий суд і належної правової процедури в цілому. У практиці Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України поняття належної правової процедури та належної судової процедури часто перетинаються, тому порушення належної судової процедури (наприклад, упередженість суду, відсутність слухання) автоматично є порушенням права на справедливий суд і належної правової процедури в цілому. На статтю 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) вплинули не лише процесуальні права в національному законодавстві, а й права в конституційних документах. Процесуальна справедливість еволюціонувала, щоб стати повʼязаною зі справедливим політичним порядком та належним управлінням. Не Велика хартія вольностей, а американські та французькі революційні документи надали певні права в рамках конституційного захисту статті 6 ЄКПЛ. Велика хартія вольностей надала конституційний статус правилу про те, що перед винесенням вироку мають бути дотримані законні судові процедури. Це правило є першим кроком у розробці конституційної вимоги про те, що такі процедури також повинні бути справедливими. Права обвинувачених були не лише питанням національної компетенції, а й після Другої світової війни перетворилися на проблему, яку потрібно захищати на міжнародному рівні. Хоча певна турбота про обвинувачених вже була продемонстрована на Нюрнберзькому процесі, саме Загальна декларація прав людини та ранні проєкти Міжнародного пакту про громадянські та політичні права відобразили виникнення спільної поваги між державами до невідʼємної цінності особи в міжнародному праві. Обидва вплинули на ЄКПЛ, який згодом став «конституційним документом європейського публічного порядку» або «Європейським біллем про права», а також зразком для інших регіональних договорів.
По-третє, це виклики воєнного стану та функціонування правосуддя в умовах збройного конфлікту. Воєнний стан, запроваджений в Україні з 2022 року створює ризики спрощення процедур, обмеження гласності, проблем з доступом до суду та забезпеченням права на захист. Дослідження дозволяє проаналізувати, як зберігати мінімальні стандарти справедливого суду (процесуальну належну правову процедуру) в екстраординарних умовах, не допускаючи необґрунтованого примусу та забезпечуючи баланс між національною безпекою та правами людини. Без цього існує загроза ерозії довіри до судової влади та порушення міжнародних зобов’язань.
По-четверте, це теоретико-правова та практична значущість, оскільки доктринальне розмежування належної правової процедури та її судового різновиду залишається недостатньо розробленим.
Дата реєстрації
2026-06-05
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-05 / 2026-07-22
