Реєстраційний номер
0826U002274, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
10-08-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Стратегічний розвиток підприємств на основі цифрових трансформацій
Здобувач
Попичко Олександр Леонідович,
Керівник Савенко Ігор Іванович
Опонент Пушак Ярослав Ярославович
Опонент Шапошников Костянтин Сергійович
Рецензент Купріна Наталія Михайлівна
Рецензент Дроздова Валерія Анатоліївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеський національний технологічний університет
Опис
Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 07 «Управління та адміністрування» за спеціальністю 073 «Менеджмент». Одеський національний технологічний університет. Одеса, 2026.
Сучасний етап розвитку економіки характеризується глибокими структурними змінами, пов’язаними з цифровізацією, інтенсифікацією інноваційних процесів та зростанням рівня невизначеності зовнішнього середовища. Цифрові трансформації суттєво змінюють логіку функціонування підприємств, їх бізнес-моделі, управлінські підходи та конкурентні стратегії. У таких умовах виникає об’єктивна потреба у формуванні нових підходів до стратегічного розвитку, що базуються на інтеграції цифрових технологій, адаптивності управлінських систем та здатності до швидкого реагування на виклики.
Розділ 1. «Теоретичні основи стратегічного розвитку підприємств в умовах цифрових трансформацій» здійснено комплексну теоретико-методологічну декомпозицію категорії «стратегічний розвиток підприємства» в контексті сучасних цифрових трансформацій, що дозволило сформувати цілісне уявлення про закономірності, рушійні сили та механізми трансформації економічних систем у цифрову епоху.
На основі системного аналізу філософських, економічних та управлінських підходів обґрунтовано, що категорія «розвиток» виступає базовою метакатегорією, яка відображає незворотний, спрямований та закономірний процес кількісно-якісних змін у соціально-економічних системах. Доведено, що розвиток не зводиться до простої динаміки змін, а характеризується здатністю системи до саморуху, самовідтворення та генерації нових властивостей, що формують її потенціал до еволюції в умовах змінного середовища. У цьому контексті розвиток інтерпретується як інтегративна характеристика функціонування складних систем, що поєднує процесуальність, структурність і результативність трансформацій.
Поглиблення теоретичних засад дозволило уточнити зміст стратегічного розвитку підприємства як складної багаторівневої системи управлінських рішень, спрямованих на забезпечення довгострокової стійкості, адаптивності та конкурентоспроможності в умовах динамічного середовища. Обґрунтовано, що стратегічний розвиток має дуалістичну природу: з одного боку, він є об’єктивним процесом трансформації підприємства під впливом зовнішніх факторів, а з іншого – результатом цілеспрямованого управлінського впливу, орієнтованого на формування стратегічних переваг.
У результаті узагальнення наукових підходів доведено, що стратегічний розвиток підприємства доцільно розглядати як нелінійний, багатоальтернативний процес, що реалізується в умовах невизначеності та супроводжується високим рівнем ризику. Доведено, що сучасний етап трансформації стратегічного управління характеризується переходом до інноваційно-адаптивної парадигми, у межах якої пріоритетного значення набувають гнучкість управлінських рішень, швидкість реакції на зміни зовнішнього середовища, інтеграція цифрових технологій та формування динамічних компетенцій підприємства.
Особливу увагу приділено дослідженню сутності цифрових трансформацій як системоутворюючого чинника сучасного економічного розвитку. Уточнено, що цифрова трансформація підприємства є багатовимірним процесом, який включає цифровізацію операційної діяльності, інтеграцію інформаційно-комунікаційних технологій, розвиток цифрових платформ та використання даних як стратегічного ресурсу.
У межах дослідження систематизовано наукові підходи до визначення цифрової економіки, що дозволило встановити її як нову стадію розвитку економічних систем, у якій ключовими факторами виробництва виступають інформація, знання та цифрові технології. Обґрунтовано, що цифрова економіка формує нові умови конкуренції, трансформує ринкові механізми та сприяє виникненню нових форм організації бізнесу, зокрема мережевих і платформних моделей. Доведено, що цифрові трансформації суттєво змінюють логіку формування бізнес-моделей підприємств, які переходять від традиційних лінійних структур до відкритих, гнучких та інтегрованих систем. Обґрунтовано, що в умовах цифровізації відбувається трансформація стратегій розвитку підприємств, які набувають ознак динамічності, адаптивності та інноваційності.
Доведено, що активні стратегії розвитку, орієнтовані на випереджальне реагування, інноваційну діяльність і агресивне використання ресурсів, є більш ефективними в умовах цифрових трансформацій, оскільки дозволяють підприємствам формувати нові ринки та створювати стійкі конкурентні переваги.
Дата реєстрації
2026-06-05
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-05 / 2026-08-10
