Реєстраційний номер
0826U002330, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
25-06-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Формування врожайності й посівних якостей насіння сої в зоні Передкарпаття за різних технологій вирощування.
Здобувач
Мізерник Дмитро Васильович,
Керівник Волощук Ігор Степанович
Опонент Карпук Леся Михайлівна
Опонент Тирусь Марія Львівна
Рецензент Ільчук Роман Васильович
Рецензент Рудавська Наталія Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України
Опис
У дисертаційній роботі представлено теоретичне обґрунтування й запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає у вдосконаленні системи оцінки й добору високопродуктивних сортів сої, адаптованих до ґрунтово-кліматичних умовах Передкарпаття та встановлені особливостей їх взаємодії із розробленими елементами технологій вирощування культури.
Структура дисертації відповідає логіці дослідження та послідовності виконання поставлених завдань. Зміст відображає взаємозв’язок теорії, методології та практичних результатів, що забезпечує цілісність роботи. Дисертація складається зі вступу та шести розділів, де викладено теоретико-методичні засади, методику досліджень, сортові особливості сої, вплив технологій на врожайність та якість насіння, а також елементи адаптивної технології вирощування для Передкарпаття. Кожен розділ завершується висновками. У фінальній частині подано загальні висновки та рекомендації для виробництва. Робота містить список використаних джерел (вітчизняних і зарубіжних) та додатки, що ілюструють і підтверджують отримані результати. У першому розділі «Сучасний стан та перспективи вирощування сої в світі та Україні» проаналізовано наукові джерела щодо значення сої, її географії та ролі сорту в технології вирощування. Досліджено вплив інновацій на продуктивність культури та відзначено розширення її площ у Передкарпатті, що підтверджує адаптивність сої до місцевих умов. Проте гідротермічні чинники регіону досі обмежують стабільність урожаїв. Попри наявність високопродуктивних сортів різних груп стиглості, їхній потенціал у виробництві реалізується лише на 50 %. Через варіабельність характеристик культури це потребує диференційованої адаптації технологій до біологічних особливостей кожного сорту для максимізації врожайності. У другому розділі описано умови, матеріали та методи досліджень. Програма охоплює технології вирощування сої для модернізації насінництва в Передкарпатті. Використання перевірених методик забезпечує об’єктивність результатів, придатних для практичних рекомендацій агропідприємствам. Сприятливі умови регіону дозволили комплексно оцінити сорти за адаптивністю, продуктивністю та якістю насіння. Обґрунтоване вдосконалення технологій сприятиме підвищенню якості насіннєвого матеріалу та загальної ефективності господарств. У третьому розділі «Вплив технологій вирощування на продуктивний потенціал сортів сої» висвітлено роль інокуляції та біостимуляції у підвищенні продуктивності сої в Передкарпатті. Сприятливі умови дозволили об’єктивно оцінити середньоранні сорти за комплексом ознак. Встановлено, що технології суттєво впливали на масу рослин у фазі цвітіння (ВВСН 59): 0,4–1,9 г за базової, 1,0–2,1 г – інтенсивної та 1,3–2,9 г – біологізованої технологій. Кількість кореневих решток становила відповідно 5,38–5,99 т/га, 5,85–6,40 т/га та 6,37–7,27 т/га. Доведено позитивний вплив обробки насіння препаратами Оптімайз 400 (1,8 л/т) та Фертігрейн Старт КоМо (1,0 л/т) на розвиток симбіотичного апарату. Виявлено кореляцію між масою бульбочок і кореневою системою. У вологому 2024 р. показники були найвищими. Найкращі результати за морфологією та симбіозом показав сорт ЕС Інструктор. Інтенсивна технологія забезпечила активніший ріст, тоді як за біологізованої кріплення нижнього стручка було нижчим на 1,0 см. Кількість насінин у бобі лишалася стабільною. Порівняно з базовою, інтенсивна та біологізована технології підвищили кількість гілок на 0,6 та 1,1 шт., бобів – на 2,6 та 3,1 шт., насінин – на 10 та 6 шт. відповідно. Найвищу масу зерна з рослини (6,24–6,48 г) отримано за інтенсивної технології. У четвертому розділі «Формування насіннєвої продуктивності сортів сої залежно від технології вирощування» підтверджено ефективність базових, інтенсивних та біологізованих технологій для реалізації потенціалу сої. За 2023–2025 рр. середня урожайність зерна становила: за базової – 3,00–3,29 т/га, інтенсивної – 3,12–3,37 т/га, біологізованої – 3,01–3,25 т/га. Урожайність насіння відповідно склала: 2,40–2,70 т/га, 2,71–2,97 та 2,61–2,84 т/га. Показники насіннєвої продуктивності були високими: вихід кондиційного насіння за технологіями становив 80–85 %, 87–89 та 86–88 %, а коефіцієнт розмноження – 30,0–33,7, 33,9–37,2 та 32,6–35,6 одиниць відповідно. Найкращий розподіл фракцій забезпечила біологізована технологія: вміст крупної (4,5–5,0 мм) склав 42,3–46,3 %, середньої (3,5–4,0 мм) – 42,2–43,5 %. Сумарно велика та середня фракції досягли 84,5–89,8 %, а частка дрібної (2,5–3,0 мм) була мінімальною – 10,6–14,5 %. Найвищу адаптивність та стабільні результати за всіма критеріями показали сорти ЕС Інструктор та Інгуз, що робить їх перспективними для інтенсивного та органічного землеробства. У розділі п’ять «Вплив розроблених елементів технологій на якісні характеристики зерна та насіння сортів сої» проаналізовано вміст білка та олії в насінні залежно від генотипу, агротехніки та довкілля.
Дата реєстрації
2026-06-08
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-08 / 2026-07-02
