Реєстраційний номер
0826U002336, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
19-06-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Державна політика в сфері вищої освіти в умовах глобальних змін: освіта дорослих як відповідь на виклики
Здобувач
Студілко Максим Анатолійович,
Керівник Нагорняк Тетяна Леонтіївна
Опонент Орєхова Тетяна Вікторівна
Опонент Мелеганич Ганна Ігорівна
Рецензент Халецька Аліна Анатоліївна
Рецензент Волянюк Ольга Ярославівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет "Києво-Могилянська академія"
Опис
Студілко М. А. Державна політика в сфері вищої освіти в умовах глобальних змін: освіта дорослих як відповідь на виклики. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 052 «Політологія» (05 «Соціальні та поведінкові науки»). – Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2026.
Дисертація є комплексною науковою працею, що присвячена теоретико-методологічному обґрунтуванню ролі навчання впродовж життя (Lifelong Learning – LLL) і освіти дорослих (Adult Education – AE) як стратегічних інструментів державної політики щодо забезпечення стійкості та адаптивності сучасних політичних систем. Методологічна основа дослідження поєднує класичний системний підхід, інституціоналізм, синергетику та теорію стійкості (resilience studies).
У теоретико-методологічному розділі автор обґрунтовує політичний вимір освіти дорослих. Доведена доцільність вивчення освіти дорослих не лише як світоглядного явища, а як інструмента адаптивності політичних систем, що координується державною політикою. Автор уперше доводить доцільність саме політичного виміру вивчення освіти дорослих. У межах цього розділу вдосконалено зміст категорій «навчання впродовж життя» (LLL), «освіта дорослих» (AE), «політична система сучасності» та «адаптивність політичної системи». У роботі вдосконалено зміст категорії освіта впродовж життя, яка трактується як безперервний процес опанування нових компетентностей протягом усього життя індивіда, та освіта дорослих, що є складником LLL і охоплює формальне, неформальне та інформальне навчання. Ключовим теоретичним внеском автора є розробка типології політичних систем за рівнем їхньої адаптивності – здатності реагувати на зовнішні виклики та структурні кризи в контексті реалізації та коригування державної політики. Автор доводить, що для України освіта дорослих є ключовим інструментом відновлення людського і пропонує формулу адаптивності політичної системи, яка базується на синергії трьох компонентів: швидкості навчання інституцій, якості людського капіталу, рівня довіри суспільства до змін. Доведено, що інвестиції в освіту дорослих дозволяють оновлювати компетентності нації без руйнівних «кадрових революцій», забезпечують економічну мобільність, зменшують вразливість громадян до популізму та дезінформації.
У другому розділі автором розглянуті глобальні тренди розвитку LLL. Ідентифіковано комплекс викликів, що детермінують сучасну освітню політику. Обґрунтовано потребу в освіті як засобі виживання в умовах розмитих меж між миром і війною, де населення має опановувати спеціальні знання – від тактичної медицини до кібербезпеки. Визначено ключові тренди Європейського простору вищої освіти: міждисциплінарність, цифровізація, інклюзивність і впровадження системи мікрокваліфікацій як відповіді на динамічний ринок праці. Розглянуто світові моделі AE через умови становлення та розвитку освіти дорослих в національних моделях LLL 5 держав (США, Канада, Велика Британія, Франція, Сінгапур).
Третій розділ містить кількісно-якісний аналіз викликів воєнного часу, зокрема систематизовано такі втрати України як руйнування освітньої інфраструктури, негативне сальдо освітньої міграції молоді, критичне недофінансування освіти та інші. Проаналізована еволюція державної політики в сфері вищої освіти та освіти дорослих. Виокремлено етапи становлення освіти дорослих в Україні. Проаналізовано успішні академічні кейси. Автором сформований портрет здобувача програм освіти дорослих – 2026.
Автор робить висновок, що навчання протягом життя – це визначальний механізм адаптивної політичної системи. У дисертації запропоновано комплекс рекомендацій для державної політики: прийняття та імплементація Закону «Про освіту дорослих» для гармонізації з нормами Європейського Союзу (ЄС); масштабування системи мікрокваліфікацій, що дозволяє перенавчати фахівців за 2–5 місяців під конкретні потреби відбудови; розвиток мережі освітніх хабів та цифрових освітніх центрів для внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) та постраждалих від війни; запровадження «цифрового освітнього паспорта» для відстеження індивідуальних освітніх траєкторій тощо.
Результати дослідження підтверджують гіпотезу: чим більше держава інвестуватиме в освіту протягом життя та освіту дорослих, відповідно до викликів, тим адаптивнішою буде її політична система. Доведено, що в умовах війни освіта дорослих виконує функцію швидкого реагування на дефіцит кадрів, забезпечує реінтеграцію ветеранів і ВПО, знижує соціальну напругу та робить державні реформи політично легітимними.
Ключові слова: державна політика, державна політика в сфері вищої освіти, освіта дорослих, політична система, адаптивність політичних систем, глобальні виклики, сталий розвиток, компаративний (порівняльний) аналіз, ринок праці, ЄС, євроінтеграція, війна, відновлення України.
Дата реєстрації
2026-06-08
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-08 / 2026-07-02
