Реєстраційний номер
0826U002346, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
30-06-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Особливості діагностики та лікування хворих на гострий риносинусит, які перенесли COVID-19
Здобувач
Світлична Юлія Володимирівна,
Керівник Лупир Андрій Вікторович
Опонент Безега Михайло Іванович
Опонент Попович Василь Іванович
Опонент Пухлік Сергій Михайлович
Рецензент Калашник-Вакуленко Юлія Михайлівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний медичний університет
Опис
Аносмія є особливо виразною серед синоназальних симптомів у пацієнтів при гострому поствірусному риносинуситі (ГРС), спричиненому COVID-19. Одним із перспективних методів лікування нюхової дисфункції після COVID-19 є тренування нюху, однак тривають обговорення щодо найефективнішого режиму тренувань.
Мета дослідження – підвищення ефективності діагностики та лікування хворих на гострий риносинусит після перенесеного COVID-19 на основі патогенетичного обґрунтування методів діагностики та реабілітації хворих з нюховою дисфункцією з використання ольфакторного тренування в комбінації з дихальними вправами.
Першим етапом дослідження було проведено ретроспективний аналіз 370 архівних історій хвороби пацієнтів, які перебували на лікуванні в центрі надання медичної допомоги хворим з COVID-19 для дослідження взаємозв’язку між клінічними особливостями перебігу ГРС та перебігом пневмонії, спричиненої COVID-19. Встановлено, що порушення нюхової функції, асоційоване з ГРС при SARS-CoV-2-інфекції, продемонструвало прогностичне значення щодо розвитку більш легкого перебігу пневмонії у госпіталізованих пацієнтів.
Другим етапом було проведено проспективне дослідження, обстежено 130 хворих (42,8±11,2 років) на поствірусний ГРС з нюховою дисфункцією, спричиненою COVID-19: 1 група (20 осіб) з аносмією, 2 група (53 особи) з гіпосмією та 3 група (57 осіб) з суб’єктивно відновленим нюхом.
Хворим проводили збір анамнезу, скарг та загальне отоларингологічне обстеження, оцінку якості життя опитувальниками SNOT-22 та sQOD-NS, конусно-променеву томографію навколоносових пазух, риноманометрію та ольфактометрію Sniffing Sticks, сахариновий тест та оцінку частоти биття війок циліарного епітелію, імунологічного дослідження прозапальних (IL-1b, IL-6, IL-8) та протизапальних цитокінів (IL-10, IL-1RA) слизової оболонки порожнини носа, а також дослідження окисно-відновного гомеостазу.
Лікування пацієнтів проводилось згідно з уніфікованого клінічного протоколу «Гострий риносинусит» №1793 від 13.10.2023 року. Також було розроблено персоніфіковану програму нюхової реабілітації у вигляді ольфакторного тренування в комбінації з дихальними вправами.
Ольфактометричне дослідження виявило порушення нюху різного ступеня тяжкості у пацієнтів зі зниженням порогового сприйняття та ідентифікації запахів. Клінічні прояви ГРС мали помірний ступінь вираженості за даними SNOT-22, риноманометрії та функціональним дослідженням миготливого епітелію. За результами КТ-дослідження встановлено, що у пацієнтів 1 та 2 групи найчастіше спостерігався тип III глибини нюхової ямки у 65% та 49,1% хворих відповідно, у пацієнтів 3 групи – тип II (42,3%). Площа нюхової щілини в 1 групі була достовірно ширшою ніж в 2 та 3 групах (р<0,05). Виявлено зв’язок між інтенсивністю місцевого запалення та ступенем втрати нюхового сприйняття внаслідок порушення балансу прозапальних та протизапальних цитокінів. Серед досліджуваних прозапальних медіаторів (IL-1β, IL-6 та IL-8) найбільш виражене підвищення рівня було відзначено для IL-1β та IL-6 (р<0,001). Було встановлено зв’язок між внутрішньоклітинними рівнями активних форм кисню (АФК) у циркулюючих гранулоцитах, лімфоцитах та еритроцитах та ступенем ольфакторної дисфункції у пацієнтів після COVID-19. Так, пацієнти 1 групи мали достовірно вищу інтенсивність продукції АФК, порівняно з 2 та 3 групами (р <0,001).
Проведена реабілітаційна програма персоніфікованого ольфакторного тренування в комбінації з дихальними вправами продемонструвала високу ефективність у відновленні нюхової функції у пацієнтів після перенесеного COVID-19. Найбільш виражений ефект спостерігався у пацієнтів 2 групи, де відновлення нюхової функції відмічалось у 57,5% та загальне підвищення TDI на 9,2 бали. У пацієнтів 1 групи більшість (75%) мали гіпосмію, однак відмічалось загальне підвищення TDI на 15,5 балів. Застосування дихальних вправ підсилювало ефективність нюхового тренування, найбільш виражений ефект пацієнти відмічали під час виконання форсованого дихання.
Ключові слова: нюхова дисфункція, COVID-19, гострий риносинусит, аносмія, закладеність носа, клінічний перебіг, госпіталізація, SARS-CoV-2, дані комп’ютерної томографії, миготливий епітелій, запальні та протизапальні цитокіни, активні форми кисню, респіраторні порушення, здоров’я людини, медична діагностика.
Дата реєстрації
2026-06-08
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-08 / 2026-07-27
