Реєстраційний номер
0826U002375, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
06-07-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Семіологічні функції вокального тематизму в опері seria: виконавський типологічний підхід
Здобувач
Фан Вей ..,
Керівник Горелік Лариса Маратівна
Опонент Гребенюк Наталія Євгеніївна
Опонент Єфіменко Аделіна Геліївна
Рецензент Самойленко Олександра Іванівна
Рецензент Остроухова Наталія Володимірівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
Опис
У дослідженні визначаються та розвиваються актуальні семіологічні критерії вивчення оперного вокального тематизму, розкривається основоположне значення логіко-семантичних принципів опери seria в історичній еволюції оперної творчості. Завдання дисертації полягають у тому, щоб визначити ключові музикознавчі критерії вивчення семіосфери опери як самодостатнього художнього феномена; довести значення вокального інтонування як історичної мовленнєво-драматургічної основи оперного жанру, виявити тенденції типологізації вокального оперного інтонування, зокрема у творчості сучасних китайських композиторів; висвітлити взаємозалежність вокальної та інструментально-оркестрової складових оперного музичного тематизму; виявити прецедентні властивості опери seria як головного жанрового чинника музичної мови та вокального мовлення в оперній творчості; дослідити явище персоніфікації та міфопоетичні античні прообрази в європейській та китайській оперній творчості; визначити перехідні жанрові якості та історичне стильове призначення опери semiseria, у тому числі для сучасних китайських оперних композиторів; шляхом виявлення реконструктивних рис сучасної оперної творчості, зокрема творчості Франческо Філідеї, виявити емінентні властивості оперного вокального тематизму як конститутивне жанрове призначення оперної поетики.
Хронологічні межі дослідження визначаються, з одного боку, характеристиками бароково-класицистської історії опери, що охоплюють період XVII–XVIII ст., з іншого – актуалізацією проблеми оперної семіології, включаючи її виконавські аспекти, у музикознавчих дослідженнях, що дозволяє відокремлювати кінець ХХ – початок ХХІ ст.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше: до актуальних семіологічних критеріїв вивчення оперного тематизму включаються формотворчі та мовленневі драматургічні показники опери seria та semiseria, доводиться переважаюча історична роль останніх в історичній еволюції оперної творчості; визначаються тенденції типологізації вокального інтонування як історичної мовленнєво-драматургічної основи оперного жанру; запроваджується категорія прецедентності як визначальна щодо історичної логіки оперного жанру та розвитку оперного музичного тематизму; суттєво оновлюється компаративний підхід до вивчення оперної творчості у її сучасному міжнаціональному вимірі, зокрема як діалог китайської та європейської (світової) культур; визначаються суттєві реконструктивні риси сучасної оперної творчості, зокрема творчості Франческо Філідеї, які дозволяють наголошувати емінентні властивості оперного вокального тематизму. Набули подальшого розвитку оцінки персонажно-рольових функцій музичного тематизму в оперній творчості; категорія емінентності; уточнені перехідні жанрові якості та історичне стильове призначення опери semiseria.
У Висновках дисертації зазначається, що ключовими музикознавчими критеріями вивчення семіосфери опери є історична послідовність виявлення механізму смислоутворення в оперному мистецтві та доведення його специфіки – як підведення усіх актуалізованих певною оперною формою засобів художньої виразовості під єдиний знаменник музичного звучання. Оперознавча семіологія є способом вивчення наявного в оперній сфері досвіду символізації як пошуку штучних знакових форм, здатних служити образній уяві людини. Тематична семіосфера опери – це фундаментальна категорія оперної семіології остільки, оскільки дозволяє вивчати оперне мовлення у діапазоні від жанрового призначення та змісту сюжету (природи лібрето) – до специфіки оперних вокальних сольних форм (природи сольного вокального інтонування та сольно-вокального стилю в опері), тобто передбачає художньо-концепційну єдність візуально-видовищного сценічно-організаційного, вербального, літературно-поетичного образного та музично-експресивного символічних рядів. Категорія емотивності вказує на тотальну єдність мовного засобу (мовленнєвої структури) та емоційно-психологічного змісту, почуттєвого переживання. Емотивність стає провідною характеристикою музичного звучання як мовленнєвого процесу, відкриває шлях до поєднання оперознавчого та музично-лінгвістичного аналізу.
Питання взаємокореляції мистецьких форм у композиції опери завжди постає одним з провідних при вирішення проблеми оперного жанрового генезису. Історичний підхід до опери як системної творчої галузі зазвичай базується на тому справедливому твердженні, що опера може вважатися синкретичним та синестетичним явищем, котре відразу народжується й розвивається у декількох художніх вимірах – художньо-мовних площинах, тобто передбачає і особливий контамінований спосіб діяння і сприйняття, встановлення балансу, симультанної єдності різних художньо-технологічних складових.
Дата реєстрації
2026-06-09
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-09 / 2026-08-14
