Реєстраційний номер
0826U002395, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
09-07-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Захист права інтелектуальної власності заходами адміністративної відповідальності
Здобувач
Заліпаєв Юрій Валерійович,
Керівник Миколенко Олександр Іванович
Опонент Задоя Іванна Іванівна
Опонент Гуржій Тарас Олександрович
Рецензент Клейменова Світлана Миколаївна
Рецензент Смітюх Андрій Володимирович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Опис
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню питань, що стосуються захисту права інтелектуальної власності заходами адміністративної відповідальності.
Поступово були вирішені наступні завдання: 1) дослідити інтелектуальну власність як об’єкт адміністративного правового регулювання; 2) визначити місце та значення адміністративної відповідальності у системі адміністративно-правових заходів захисту права інтелектуальної власності в Україні; 3) висвітлити особливості історії розвитку наукової думки про адміністративну відповідальність за порушення у сфері інтелектуальної власності; 4) визначити особливості розвитку в Україні адміністративно-деліктного законодавства щодо захисту права інтелектуальної власності; 5) охарактеризувати суб’єктивні ознаки юридичного складу адміністративного правопорушення, що посягає на право інтелектуальної власності; 6) дослідити об’єктивні ознаки юридичного складу адміністративного правопорушення, що посягає на право інтелектуальної власності; 7) розкрити особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності; 8) проаналізувати практичний досвід суб’єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності у сфері захисту права інтелектуальної власності; 9) визначити орієнтири подальшого розвитку адміністративно-деліктного законодавства у сфері захисту права інтелектуальної власності.
Доведено, що заходи адміністративної відповідальності, які застосовуються в Україні для захисту права інтелектуальної власності, по-перше, є системою обмежувальних заходів, які передбачені КУпАП та застосовуються таким суб’єктом адміністративно-юрисдикційної діяльності як суд, по-друге, є реакцією держави на факт вчинення особою протиправного діяння, яке підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, що посягає на відносини у сфері інтелектуальної власності, по-третє, є однією із груп обмежувальних заходів (окрім заходів попередження і припинення), що застосовуються з метою виховання та покарання особи, а також з метою профілактики подібних правопорушень у майбутньому.
На підставі аналізу історичного розвитку адміністративно-деліктного законодавства у сфері захисту права інтелектуальної власності було встановлено, що такий розвиток відбувався несистемно та непослідовно, що обумовлювалося двома факторами – неспроможністю держави захистити відповідні права виключно заходами цивільного права і бажанням держави контролювати та впливати на ті процеси у суспільстві, які вийшли або почали виходити з під її контролю та впливу. У зв’язку із цим, в історії розвитку адміністративно-деліктного законодавства у сфері захисту права інтелектуальної власності запропоновано виділяти сім етапів, кожен із яких характеризується своїми особливостями: 1) з 1991 по 1993 роки; 2) з 1994 по 1995 роки; 3) з 1996 по 1998 роки; 4) з 1999 по 2000 роки; 5) з 2001 по 2016 роки; 6) з 2017 по 2021 роки; 7) з 2022 року по сьогодні.
Доведено, що сучасний стан адміністративно-деліктного правового регулювання суб’єктивних ознак адміністративних правопорушень, що посягають на право інтелектуальної власності, є недосконалим, про що свідчать наступні факти: 1) законодавче формулювання статей Особливої частини КУпАП допускає можливість притягнення до адміністративної відповідальності загального суб’єкта, який вчиняє протиправне як у формі умислу, так і з необережності, тоді як аналіз матеріалів практики показує, що по факту відповідальність несе спеціальний суб’єкт, який вчинив діяння умисно; 2) норми адміністративно-деліктного законодавства іноді відстають від динамічного розвитку національного законодавства у сфері інтелектуальної власності, що породжує складнощі як у виявленні суб’єкта правопорушення та форми його вини, так і у застосовуванні статей Особливої частини КУпАП; 3) недоліки адміністративно-деліктного правого регулювання породжують правові колізії у застосуванні норм КУпАП, зокрема, автори чисельних науково-практичних коментарів до КУпАП суперечливо визначають як суб’єкта, так і суб’єктивну сторону правопорушень, які посягають на сферу інтелектуальної власності.
На підставі аналізу чинного законодавства та узагальнення положень наукової літератури виділено п’ять основних специфічних рис, що характеризують об’єктивну сторону складу адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності: 1) поєднання дії та бездіяльності, особливо у цифровому середовищі, – сучасні склади можуть охоплювати як активні порушення (подання недостовірних відомостей), так і пасивні (невчинення дій щодо блокування доступу, нерозміщення інформації, несвоєчасна відповідь); 2) переважно формальний характер складів – здебільшого достатньо встановлення факту протиправного діяння, тоді як шкідливі наслідки та причинний зв’язок не є обов’язковими елементами складу; 3) зростання значущості факультативних ознак загального складу адміністративного правопорушення (зокрема, час вчинення, спосіб реалізації протиправного діяння, використані засоби і ін.);
Дата реєстрації
2026-06-09
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-09 / 2026-07-15
