Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U002409, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 03-08-2026 Статус Запланована Назва роботи Вокальна фонетика в концертно-камерному виконавстві Китаю Здобувач Лі Дешун --, Керівник Гіголаєва-Юрченко Вікторія Олександрівна Опонент Овсяннікова-Трель Олександра Андріївна Опонент Заверуха Олена Леонідівна Рецензент Бреславець Галина Миколаївна Рецензент Лошков Юрій Іванович Опис Дисертацію присвячено комплексному науково-теоретичному дослідженню вокальної фонетики як фундаментального чинника формування співочого звукоутворення в концертно-камерному виконавстві Китаю та осмисленню її ролі в системі сучасного академічного вокального мистецтва. У роботі здійснено системний аналіз взаємодії мовно-фонетичної структури китайської мови з музичною інтонацією, що визначає специфіку виконавської техніки, інтонаційного мислення, тембрової організації звука та художньої інтерпретації вокального твору. Актуальність теми дисертації зумовлена зростанням інтересу до китайського вокального мистецтва в умовах глобалізації музичного простору та інтенсифікації міжкультурних виконавських практик. Водночас у сучасній українській музикології проблема вокальної фонетики як системоутворювального чинника співочого процесу, зокрема у сфері китайського концертно-камерного виконавства, залишається недостатньо розробленою. Необхідність наукового осмислення взаємодії мовної та музичної інтонації, а також адаптації європейських вокально-технічних принципів до специфіки китайської мови визначає теоретичну й практичну значущість дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне науково-теоретичне висвітлення специфіки вокальної фонетики як фундаментального чинника формування співочого звукоутворення в концертно-камерному виконавстві Китаю. Об’єктом дослідження є китайське вокальне виконавство ХХ – початку ХХІ століття як цілісна художня система, а предметом – вокальна фонетика в концертно-камерному виконавстві Китаю. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить поєднання загальнонаукових і спеціальних музикознавчих підходів та методів: системного, історичного, культурологічного, компаративного, інтонаційно-семантичного, фонетичного, артикуляційного, інтерпретологічного, жанрового та стильового. Матеріал дослідження – зразки китайської камерно-вокальної музики ХХ – початку ХХІ століття, зокрема твори Хуан Цзи, Цін Чжу, Лю Сюеаня, Чжао Юаньженя, а також аудіо- та відеозаписи інтерпретацій китайського камерно-вокального репертуару у виконанні китайських і європейських співаків та співачок. Наукова новизна. У дисертації вперше в українському музикознавстві вокальна фонетика китайської мови розглядається як системоутворювальний принцип організації концертно-камерного співу, що визначає характер інтонаційного розвитку, артикуляційної техніки, тембрової якості звука та виконавської інтерпретації. Запропоновано цілісну концепцію вокально-фонетичної природи китайського академічного співу як складної художньо-функціональної системи, у якій мовна, музична та акустична організації перебувають у нерозривній взаємодії. Вокальну фонетику розглянуто як інтегровану систему взаємодії мовних, акустичних, фізіологічних і виконавських чинників. Здійснено теоретико-методологічне обґрунтування вокальної фонетики як міждисциплінарної галузі знань, що інтегрує положення фонетики, акустики, фізіології голосу, вокальної педагогіки та виконавського музикознавства. Доведено, що фонетична організація мови є визначальним чинником формування співочого звука, оскільки вона безпосередньо впливає на конфігурацію вокального тракту, формантну структуру, темброві характеристики, проєкційність, інтонаційну стабільність і словесну розбірливість. У цьому контексті фонема розглядається не лише як мовна одиниця, а як функціональна акустично-артикуляційна модель керування звукоутворенням. Розкрито сутність вокальної мови як специфічного режиму функціонування фонетичної системи в умовах музично організованого звучання. Встановлено, що у співі фонема і склад переходять у пролонговану артикуляційно-резонансну позицію, співвіднесену з музичною тривалістю, висотою та динамікою. Вокальна мова визначена як інтегрована система, що поєднує артикуляційні, акустичні, орфоепічні, просодичні та виконавсько-драматургічні параметри. Доведено, що голосні у співі виконують функцію основних акустичних центрів звукоутворення, тоді як приголосні забезпечують ритмомовну організацію, чіткість словесного змісту та енергію атаки звука. У дослідженні обґрунтовано фонетичний метод постановки голосу як цілісну виконавсько-педагогічну систему, що базується на керованому використанні фонем і складів як мінімальних одиниць технічного впливу. Доведено, що через фонетичну регуляцію здійснюється налаштування вокального тракту, координація процесів дихання, фонації та артикуляції, стабілізація тембру та інтонації. Визначено, що ефективність цього методу зумовлюється нормативною фонетичною основою, розвитком слухового самоконтролю, інтеграцією фонетичних принципів у музично-смислову структуру фрази та економізацією виконавських дій. Дата реєстрації 2026-06-10 Додано в НРАТ 2026-06-10 Закрити