Реєстраційний номер
0826U002558, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
25-06-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Взаємодія засобів інформації та органів публічної влади: державно-управлінський аспект
Здобувач
Марченко Роман Валерійович,
Керівник Романенко Євген Олександрович
Опонент Домбровська Світлана Миколаївна
Опонент Майстренко Катерина Миколаївна
Опонент Кожина Алла Василівна
Рецензент Грищенко Ірина Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет «Київський авіаційний інститут»
Опис
Дисертаційну роботу присвячено вирішенню науково-прикладної проблеми вдосконалення механізмів взаємодії засобів масової інформації та органів публічної влади в системі державного управління України. Актуальність дослідження зумовлена потребою подолання інституційної фрагментарності, нормативно-правових колізій та відсутності цілісної концепції такої взаємодії в умовах цифровізації, воєнного стану та європейської інтеграції.
У першому розділі досліджено теоретичні засади взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації. Систематизовано наукові підходи до вивчення цієї проблематики, виокремлено основні тематичні напрями: інформаційна політика, імідж влади, зворотний зв’язок, громадянське суспільство та відкритість даних. Встановлено наявність «теоретичного дефіциту» у сфері державного управління, пов’язаного з відсутністю комплексних моделей взаємодії влади та медіа.
Уточнено категорійний апарат дослідження шляхом розмежування понять «взаємодія», «комунікація» та «інформаційна політика». Обґрунтовано роль засобів масової інформації як ключового посередника між владою та суспільством, здатного одночасно забезпечувати громадський контроль і впливати на формування суспільної думки.
Ключовим теоретичним результатом стало авторське визначення принципу інформаційної прозорості в системі публічного адміністрування як базового імперативу діяльності органів влади, що передбачає інституційно забезпечену відкритість інформації через формалізовані механізми взаємодії із засобами масової інформації. Принцип розкрито через змістову складову (цілі, цінності, підзвітність) та інституціонально-функціональну складову (механізми реалізації). Доведено, що прозорість є інтегральною характеристикою управлінської діяльності, яка створює умови для громадського контролю та ефективного зворотного зв’язку.
У другому розділі проаналізовано особливості взаємодії органів публічної влади і медіа в європейському та українському контекстах. На основі вивчення практики Європейського Союзу визначено основні інструменти забезпечення медіаплюралізму: моніторинг медіавласності, грантову підтримку незалежних медіа, сприяння журналістським розслідуванням та оцінювання ризиків для медіасередовища. Встановлено, що європейська модель базується на поєднанні регуляторних, інституційних і фінансових механізмів.
Проаналізовано діяльність медіарегуляторів у країнах Заходу та сучасні тенденції цифровізації медіаринку. Визначено позитивні зміни в Україні, зокрема закріплення принципів демократичної комунікації в Законі України «Про медіа» та розвиток інституційних гарантій редакційної незалежності. Водночас виявлено системні проблеми: недостатню прозорість взаємодії влади і медіа, обмежене використання медіа як інструменту громадського контролю, ризики політичного та економічного впливу на редакційну політику, а також невідповідність між формальними нормами та практикою їх реалізації. Запропоновано шляхи усунення окремих законодавчих колізій.
У третьому розділі розроблено концептуальну модель удосконалення взаємодії органів публічної влади та засобів масової інформації, яка поєднує політичний, інформаційний та легіслативний виміри державного управління. Модель орієнтована на забезпечення балансу між свободою медіа, національною безпекою та правом громадян на інформацію в умовах воєнного стану та європейської інтеграції України.
Визначено три стратегічні напрями її реалізації. Перший передбачає правове врегулювання діяльності новітніх медіасуб’єктів та цифрових платформ шляхом визначення їхнього статусу й запровадження стандартів достовірності інформації. Другий спрямований на вдосконалення діяльності медіарегуляторів, гармонізацію національного законодавства з європейськими нормами та впровадження механізмів прозорості медіавласності. Третій орієнтований на забезпечення балансу між свободою слова та захистом інформаційного простору через запобігання тиску на журналістів і протидію інформаційно-психологічним операціям виключно правовими методами.
Розроблено практичні рекомендації для Кабінету Міністрів України, Міністерства цифрової трансформації України та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Результати дослідження впроваджено в діяльність Асоціації міст України та Українського медіа дому, що підтверджує їх практичну значущість.
Дата реєстрації
2026-06-15
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-15 / 2026-07-16
