Реєстраційний номер
0826U002645, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-07-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Належність і допустимість електронних доказів у кримінальному провадженні
Здобувач
Гальченко Вікторія Сергіївна,
Керівник Дубівка Ірина Володимирівна
Опонент Квашук Олександр Дмитрович
Опонент Романов Максим Юрійови
Рецензент Хахуцяк Ольга Юріївна
Рецензент Степанова Ганна Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія внутрішніх справ
Опис
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2026.
Дисертацію присвячено дослідженню належності й допустимості електронних доказів у кримінальному провадженні. Доведено, що електронні докази є самостійним і специфічним феноменом доказування, який не зводиться ні до традиційних письмових, ні до речових доказів. Вони уособлюють особливу природу інформації, що існує в множинних і рівноцінних екземплярах, формує власні ризики для автентичності, цілісності й відтворюваності процесуальних дій, тому потребує чітко визначених процедур виявлення, фіксації, копіювання, зберігання та перевірки.
Виокремлено кілька наукових підходів до тлумачення сутності електронних доказів: 1) інформаційний, відповідно до якого більшість учених вважає, що електронні докази – це дані (інформація), що виникли внаслідок використання комп’ютерної техніки й можуть бути використані в судовому процесі; 2) об’єктний, згідно з яким електронні докази розглядають як об’єкти цифрового (електронного) середовища, що можуть містити інформацію, важливу для кримінального провадження. Носієм доказової інформації є нематеріальний об’єкт – файл, електронний запис, тобто елемент віртуального простору; 3) комплексний (технологічний), який розглядає електронний доказ як такий, що отриманий з даних, які містяться в будь-якому пристрої або генеруються таким пристроєм, функціонування якого залежить від програмного забезпечення чи даних, що зберігають або передають через комп’ютерну систему чи мережу.
Визначено, що оригіналом електронного технічного документа є той, який створений та зберігається на первинному носії інформації, натомість дублікатом (копією) є його копіювання, переміщення, поширення на інші носії даних. Акцентовано, що (а) роздруківка вебсторінки, частини відео, фото чи іншого файлу не можуть бути визнані ні оригіналом, ні копією електронного документа та не мають самостійного доказового значення; (б) візуалізована в паперовій формі сторінка може бути тільки додатком до проведеної слідчої (розшукової) дії. Зауважено, що належне виготовлення дубліката електронного документа забезпечує його допустимість під час перевірки доказів у суді.
Дата реєстрації
2026-06-18
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-18 / 2026-09-01
