Реєстраційний номер
0826U002648, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
31-07-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Витрати на професійну правничу допомогу в цивільному судочинстві
Здобувач
Большаков Денис Костянтинович,
Керівник Калінюк Анжела Леонідівна
Опонент Бобрик Володимир Іванович
Опонент Угриновська Оксана Іванівна
Рецензент Верейці Ольга Володимирівна
Рецензент Іваницький Сергій Олександрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія внутрішніх справ
Опис
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2026.
Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням, у якому витрати на професійну правничу допомогу в цивільному судочинстві розглядаються як самостійний процесуально-правовий інститут гібридної – договірної та процесуальної – природи в умовах регулювання, що склалося після реформи цивільного процесуального законодавства 2017 року (Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII). Актуальність дослідження зумовлена тим, що ця реформа запровадила критерії розумності та співмірності витрат на правничу допомогу, механізм їх попереднього розрахунку й детальний порядок доказування, скасувавши граничний розмір компенсації, проте відсутність чітких методологічних критеріїв оцінки розумності породила суперечливу судову практику. Об'єктом дослідження є суспільні правовідносини, що виникають у зв'язку з реалізацією права на професійну правничу допомогу та розподілом пов'язаних із нею витрат між учасниками справи, а предметом – інститут таких витрат у цивільному судочинстві України, який тривалий час не виокремлювався у вітчизняній доктрині як самостійний предмет аналізу. Методологічну основу роботи становить комплекс загальнонаукових та спеціально-юридичних методів – діалектичного, історичного й логічного, системно-структурного, порівняльно-правового, формально-юридичного, узагальнення та правового моделювання.
Досліджено еволюцію правового регулювання інституту: сформований у римському праві принцип відповідальності переможеної сторони за судові витрати дістав різне нормативне втілення у французькій (дискреційній), германській (тарифній) та нідерландській (змішаній) традиціях, тоді як вітчизняна еволюція визнана унікальною – від дореволюційної рецепції принципу victus victori через радянський ідеологічний розрив у формі «безоплатного правосуддя» до відновлення принципу відшкодування та його наповнення критеріями розумності й співмірності у реформі 2017 року. За результатами порівняльно-правового аналізу регулювання витрат у державах – членах ЄС виокремлено чотири самостійні нормативні моделі: тарифну (Німеччина), дискреційну (Франція), змішану (Нідерланди) та договірно-ринкову (Англія і Уельс). Обґрунтовано, що жодна з них повністю не усуває «дефіциту відшкодування» – структурної розбіжності між реальними витратами переможця та сумою компенсації; на основі даних Звіту CEPEJ 2024 сформульовано «бюджетний парадокс доступу до правосуддя»: держави з найнижчим рівнем бюджетного фінансування правової допомоги мають найвищу суспільну потребу в ній.
Дата реєстрації
2026-06-18
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-18 / 2026-10-07
