Реєстраційний номер
0826U002671, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
03-07-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Диференційна діагностика та лікування гострого вестибулярного синдрому.
Здобувач
Романюк Назарій Васильович,
Керівник Гриб Вікторія Анатоліївна
Опонент Шкробот Світлана Іванівна
Опонент Трінус Костянтин Федорович
Опонент Прокопів Марія Мирославівна
Рецензент Купновицька-Сабадош Марта Юріївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Івано-Франківський національний медичний університет
Опис
Гострий вестибулярний синдром (ГВС) є однією з найактуальніших проблем сучасної неврології та невідкладної медицини. Він характеризується раптовим розвитком тривалого запаморочення, нудоти, блювання, спонтанного ністагму та порушення рівноваги. Особливу клінічну небезпеку становить необхідність своєчасної диференціації периферичних причин ГВС, насамперед гострої однобічної вестибулопатії (ГОВП), від центральних уражень, зокрема ішемічного інсульту у задньому басейні кровообігу. Клінічна подібність цих станів, можливість хибнонегативних результатів ранньої нейровізуалізації та ризик пропуску інсульту обґрунтовують необхідність удосконалення доступних приліжкових діагностичних алгоритмів.
Метою дослідження було удосконалити диференційну діагностику гострого вестибулярного синдрому центрального та периферичного ґенезу шляхом доповнення протоколу HINTS пробою Бабінського на асинергію та penlight-cover-тестом, оцінити етіологічну гетерогенність гострої однобічної вестибулопатії та визначити ефективність преднізолону у поєднанні зі стандартизованою вестибулярною реабілітацією.
У дослідження включено 245 пацієнтів із гострим запамороченням, які звернулися до відділення невідкладної допомоги. Після застосування критеріїв включення та виключення до остаточного аналізу увійшли 110 пацієнтів із ГВС. Усім хворим виконували стандартизоване неврологічне та отоневрологічне обстеження із застосуванням протоколу HINTS, проби Бабінського на асинергію, penlight-cover-тесту, а також відеоімпульсного тесту голови (vHIT), відеоністагмографії та магнітно-резонансної томографії головного мозку.
За результатами HINTS периферичний фенотип ГВС встановлено у 85 (77,3%) пацієнтів, центральний – у 25 (22,7%). Водночас МРТ, виконана через 72 години і більше від дебюту симптомів, виявила патологію центральної нервової системи у 6 із 85 хворих із первинно «периферичним» HINTS-фенотипом. Чутливість класичного HINTS щодо виявлення центрального ґенезу ГВС становила 80,0%, специфічність – 98,8%. Позитивна проба Бабінського на асинергію виявлена у 5 із 85 (5,9%) пацієнтів із первинно периферичним HINTS та у 20 із 25 (80,0%) пацієнтів із центральним HINTS-фенотипом. Додавання цієї проби підвищувало чутливість алгоритму до 83,3% при специфічності 90,5%. Найкращі результати продемонстрував розширений алгоритм HINTS + проба Бабінського на асинергію + penlight-cover-тест: чутливість становила 93,3%, специфічність – 70,6%, що супроводжувалося зменшенням частки пропущених центральних випадків із 20,0% до 6,7%.
Важливим практичним результатом стало підтвердження діагностичної цінності penlight-cover-тесту. У 16 із 110 (14,5%) пацієнтів спонтанний ністагм не визначався під час рутинного огляду, однак був виявлений за допомогою цього тесту. Ще у 62 (56,4%) осіб він дозволяв посилити візуалізацію вже наявного ністагму та підвищити впевненість у клінічній інтерпретації результатів.
Серед 80 пацієнтів із ГОВП у 61 (76,2%) встановлено ймовірний вірусно-запальний генез захворювання, тоді як у 19 (23,8%) хворих запідозрено судинний механізм розвитку симптоматики. Використання анамнестичних даних, шкали ABCD² та тесту гіпервентиляційно-індукованого ністагму дозволило підвищити точність етіологічної стратифікації та обґрунтувати диференційований підхід до ведення пацієнтів.
У лікувально-реабілітаційному блоці дослідження показано, що поєднання преднізолону у гострий період вестибулярного нейроніту зі стандартизованою вестибулярною реабілітацією забезпечує швидше відновлення функції вестибулоокулярного рефлексу, покращення показників DHI, ABC та FGA і скорочення термінів функціонального відновлення порівняно з ізольованою реабілітацією.
Таким чином, у роботі обґрунтовано доцільність розширення протоколу HINTS шляхом додавання проби Бабінського на асинергію та penlight-cover-тесту, уточнено етіологічну неоднорідність гострої однобічної вестибулопатії та доведено ефективність комплексного лікувально-реабілітаційного підходу. Отримані результати мають важливе практичне значення для підвищення точності ранньої діагностики гострого запаморочення, зменшення ризику пропуску інсульту та оптимізації ведення пацієнтів із гострим вестибулярним синдромом.
Ключові слова: гострий вестибулярний синдром, обертальне запаморочення, вестибулярний нейроніт, гостра однобічна вестибулопатія, інсульт, задній басейн, вестибулярна реабілітація, HINTS, проба Бабінського на асинергію, penlight-cover-тест, тест гіпервентиляційно-індукованого ністагму, серцево-судинні фактори ризику, диференційна діагностика, чутливість, специфічність.
Дата реєстрації
2026-06-19
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-19 / 2026-07-02
