Реєстраційний номер
0826U002689, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
16-06-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Клініко-патогенетична характеристика постковідних функціональних уражень кишечника
Здобувач
Приходько Вероніка Михайлівна,
Керівник Дорофєєв Андрій Едуардович
Опонент Соловйова Галина Анатоліївна
Опонент Гріднєв Олексій Євгенійович
Рецензент Коруля Ірина Анатоліївна
Рецензент Харченко Вячеслав Вікторович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика
Опис
Для проведення дослідження нами було виділено чотири групи пацієнтів. 64 пацієнти з синдромом подразненого кишечника, який виник впродовж 12 місяців після перенесеного лабораторно-підтвердженого COVID-19 віком від 18 до 70 років, середній вік 48,5±17,7 років. 36 пацієнтів з підтвердженим діагнозом СПК, які не хворіли на COVID-19, віком від 29 до 80 років, середній вік 45,7±17,5 років. 32 пацієнти віком від 23 до 83 років, середній вік – 46,7±15,8 років перенесли COVID-19, проте не мали жодних ознак СПК. Окремо було обстежено 30 практично здорових добровольців , які не мали жодних скарг зі сторони ШКТ та в їх анамнезі не було зафіксовано перенесеного COVID-19, віком від 18 до 66 років, середній вік 41,3±12,4 роки.
У групі пацієнтів з постковідним СПК вірогідно частіше зустрічалися випадки тяжкого перебігу коронавірусної хвороби порівняно з групою без ознак СПК (p<0,05) та частіший факт застосування антибактеріальних засобів (p<0,05).
Інтенсивність болю за візуально-аналоговою шкалою у групі після COVID-19 є достовірно вищою (5,1±1,26 балів проти 3,8±1,20 балів; p<0,0001). Постковідний СПК характеризується вищою частотою діареї, порівняно з групою класичного СПК (83% та 50% пацієнтів; р=0,001). У пацієнтів з post-COVID-19 СПК спостерігається критично висока частота втрати апетиту (87,5% проти 32,2%; р<0,0001), зміни харчових уподобань (92,2% проти 38,7%; р<0,0001) та страху перед новою їжею (89% проти 25,8%; р<0,0001).
Оцінка бактеріального складу кишкової мікрофлори показала таку достовірну різницю в групах порівняння. Між співвідношенням Firmicutes/Bacteroidetes у пацієнтів post-COVID-19 СПК та здорових добровольців (р=0,045), у здорових добровольців це співвідношення було нижче. Bifidobacterium spp, спостерігається різниця у СПК, де її кількості нижча та іншими групами post-COVID-19 СПК (р=0,018), COVID-19 (р=0,012) та здоровими добровольцями (р=0,048). Escherichia coli у post-COVID-19 СПК вища за показник СПК (р=0,007), COVID-19 (р=0,002) та здорових добровольців (р=0,040). Різниця у кількості Bacteroides fragilis group відмічається між СПК, де вона нижча та post-COVID-19 СПК (р=0,049) і COVID-19 (р=0,044). Clostridium difficile вищий у post-COVID-19 СПК в порівнянні з здоровими добровольцями (р=0,049). Citrobacter spp. вищий у post-COVID-19 СПК в порівнянні з COVID-19 (р=0,043). Parvimonas micra нижча у здорових добровольців в порівнянні post-COVID-19 СПК (р=0,049) і COVID-19 (р=0,002). Bacteroides thetaiotaomicron у пацієнтів в групі post-COVID-19 СПК-Д вищий ніж у post-COVID-19 СПК-K (р=0,016). Bacteroides fragilis group/Faecalibacterium prausnitzii вище у post-COVID-19 СПК-K в порівнянні з post-COVID-19 СПК-З (р=0.047) та post-COVID-19 СПК-Д (р=0.049. Bacteroides thetaiotaomicron був достовірно вищий у групі post-COVID-19 СПК-K в порівнянні з post-COVID-19 СПК-Д (р=0.016). Klebsiella pneumonia була нижчою в групі post-COVID-19 СПК-З в порівнянні з post-COVID-19 СПК-K (р=0.046) та post-COVID-19 СПК-Д (р=0,045). Parvimonas micra був достовірно вищий у групі post-COVID-19 СПК-Д в порівнянні з post-COVID-19 СПК-З (р=0.048).
Патоморфологічна оцінка біоптатів усіх пацієнтів з СПК демонструє наявність хронічного запалення з низьким ступенем активності. Збереження загальної архітектоніки та переважно збережене слизоутворення підтверджує функціональний характер даного захворювання. Достовірна різниця в порівнянні з групою СПК у групи post-COVID-19 СПК знайдена тільки в експресії білку щільних контактів – клаудину-1, що був достовірно вищий у групі постковідного СПК (8±0,63 та 7,4±0,45; р=0.049). Експресія ACE2 в слизовій оболонці кишечника в постковідному періоді була зафіксована лише в одному випадку (3,3%).
Для оцінки ефективності застосування мультиштамових пробіотиків ми розділили пацієнтів з групи post-COVID-19 СПК на дві репрезентативні підгрупи, одні отримували стандартне лікування, друга група в додаток до цього отримала пробіотик строком на 4 тижні.
У групі, що його застосовувала скарги на абдомінальний біль залишилися лише у 18,8% пацієнтів проти 43,8% у групі порівняння (p=0,03). Пацієнти, які отримували пробіотик, мали нижчу виявляємість метеоризму (28,1% та 56,2%, p=0,04), відчуття розпирання у животі (31,2% та 53,1%, p=0,04), зміна харчових уподобань (18,8% та 50,0%, p=0,02) та страх перед новою їжею (12,5% та 34,4%, p=0,04). Зниження виявляємості закрепів та діареї зафіксовано в обох групах.
У пацієнтів, що застосовували пробіотик частка умовно-патогенної мікрофлори знизилася до 0,007%, що максимально наблизило її до показників здорових добровольців - 0,01%, тоді як у групі стандартного лікування цей показник склав 0,9% (p<0,01). У пацієнтів, що застосовували мультиштамовий пробіотик рівень Bifidobacterium spp. досяг цільових значень (6,91±1,02%), аналогічних групі здорових добровольців (6,8±1,63%). У пацієнтів, що застосовували пробіотик після лікування не виявлялися такі мікроорганізми, як Clostridium difficile, Klebsiella pneumonia та Klebsiella oxytoca.
Дата реєстрації
2026-06-19
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-19 / 2026-07-17
