Дисертація доктора філософії. Псьота Тетяна Володимирівна. Еволюція правового статусу особи у домодерному та модерному міжнародному праві (кінець ІV тис. до н. е. – початок ХХ ст.)

Реєстраційний номер

0826U002694, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

06-08-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Еволюція правового статусу особи у домодерному та модерному міжнародному праві (кінець ІV тис. до н. е. – початок ХХ ст.)

Здобувач

Псьота Тетяна Володимирівна,

Керівник Гавриленко Олександр Анатолійович
Опонент Гутник Віталій Володимирович
Опонент Невара Лілія Михайлівна
Рецензент Реньов Євген Владиславович
Рецензент Шамраєва Валентина Михайлівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Опис

Дисертація присвячена комплексному дослідженню еволюції правового статусу особи у домодерному та модерному міжнародному праві кінця ІV тис. до н. е. – початку ХХ ст. У Розділі 1 здійснено аналіз історіографії проблеми правового статусу особи у домодерному та модерному міжнародному праві. Надано характеристику джерельної бази дослідження правового статусу особи в міжнародному праві домодерного і модерного періодів, визначено її структуру та особливості. У контексті теоретико-методологічних основ дослідження проблеми зазначено, що під час вивчення використано філософські, загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, основні принципи здобуття наукових знань, що уможливило розгляд явища правового статусу індивіда та його характерних рис у зазначених хронологічних межах як динамічної категорії, яка обумовлювалася розвитком міжнародного права, еволюцією уявлень про значення людини у міжнародних відносинах. У Розділі 2 виявлено характерні риси правового статусу особи у стародавньому міжнародному праві та ступінь впливу регіональних факторів на еволюцію становища індивідів, з’ясовано передумови появи та розмежування у міжнародному праві стародавнього періоду правового статусу певних категорій осіб, а саме: іноземців, торгових представників, дипломатичних агентів, злочинців, біженців, рабів, дезертирів, комбатантів, некомбатантів, цивільних осіб та військовополонених. Здійснено аналіз особливостей правового статусу особи в середньовічному міжнародному праві та впливу релігійних, станових і політико-правових чинників на його формування. У Розділі 3 з’ясовано вплив Вестфальського конгресу 1648 р. на трансформацію правового становища особи в європейському міжнародно-правовому просторі шляхом аналізу Вестфальських мирних договорів, виявлення змін у співвідношенні принципу державного суверенітету та правового статусу індивіда, а також визначення ролі нової системи міждержавних відносин у формуванні опосередкованих механізмів міжнародно-правового захисту особи. Проаналізовано правові акти Французької революції, а саме Декларацію прав людини і громадянина 26 серпня 1789 р., Конституцію 1791 р., Конституцію 1793 р., Конституцію 1799 р., декрети Національних зборів революційного періоду та інші документи як нормативно-ідеологічне підґрунтя змін у правовому статусі особи. Також встановлено форми рецепції змісту даних норм у міжнародному праві шляхом виявлення впливу революційних ідей на формування міжнародно-правових стандартів у сфері прав іноземців, гуманізації права війни та становлення універсалістських підходів до прав людини. У контексті інституціоналізації окремих елементів міжнародної правосуб’єктності індивіда у міжнародному праві ХІХ – початку ХХ ст. проаналізовано Заключний акт Віденського конгресу 9 червня 1815 р., Паризький мирний договір 30 березня 1856 р., Берлінський трактат 13 липня 1878 р., а також Декларацію держав про припинення торгівлі неграми 8 лютого 1815 р., Паризьку декларацію про морське право 16 квітня 1856 р., Бухарестський мирний договір 28 травня 1812 р., Конвенцію про забезпечення вільного користування Суецьким каналом 29 жовтня 1888 р., Женевські та Гаазькі конвенції, акти, прийняті з метою функціонування міжнародних організацій, Версальський мирний договір 28 червня 1919 р. та Статут Ліги Націй, інші нормативно-правові документи. Зазначено, що індивід не визнавався повноцінним суб’єктом міжнародного права, хоча набув окремих елементів міжнародної правоздатності завдяки інтенсифікації закріплення його елементів на міжнародному рівні протягом ХІХ – початку ХХ ст. шляхом прийняття заключних актів конгресів, багатосторонніх та двосторонніх угод.

Дата реєстрації

2026-06-19

Додано/оновлено в НРАТ

2026-06-19 / 2026-08-26