Реєстраційний номер
0826U002712, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
29-07-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Семантико-прагматична адаптація твору в параперекладі
Здобувач
Вітяк Юрій Миколайович,
Керівник Цепенюк Тетяна Олегівна
Опонент Дзера Оксана Василівна
Опонент Поворознюк Роксолана Владиславівна
Опонент Ребрій Олександр Володимирович
Рецензент Загородня Людмила Зеонідівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Опис
Із термінологічним окресленням «паратексту» і «паратекстовості», запропонованим Ж. Женеттом у другій половині ХХ століття, статус основного тексту переглядається з позицій його взаємодії з елементами видання, чия наявність головно подоти залишалася поза відповідними академічними рефлексіями. Своєрідний парадигмальний зсув засвідчено з екстраполяцією паратексту на перекладознавчу площину, що призвело до неминучого перегляду уявлень про текст і його превалювання у структурі видання. Хоча взаємодія вербальних та невербальних засобів (як і окремих паратекстових явищ) побіжно була представлена в різних наукових розвідках, системний підхід уперше увиразнюється на початку двохтисячних. Формальним поштовхом послужило заснування групи «Перекладу & Параперекладу» університету Віґо. Параперекладацька візія переформатовує усталені ціннісні моделі, якими послуговувалося перекладознавство, актуалізуючи безапеляційний курс на демаргіналізацію довколатекстових елементів. Наукові розвідки в цьому ключі пропонують методологію, спрямовану на вивчення паратекстового поля, передумов його появи, авторів та інших діячів, причетних до відповідних процесів тощо. Застосування параперекладацького підходу сприяє виявленню широкого спектра засобів перенесення твору в цільову культуру та його представлення в новому середовищі.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що:
вперше концепцію параперекладу цілісно застосовано до українських перекладацьких та видавничих практик;
вмотивовано необхідність студіювання емпіричного аспекту параперекладу як послідовності багатоетапних операцій, відображених на соціологічному рівні;
досліджено мережу параперекладачів з погляду їхньої активності, взаємодії та комунікації, націленої на формування остаточного варіанту представлення перекладеного твору;
уточнено поняття паратекстового зсуву, вилучення, додавання та адаптації;
охарактеризовано специфіку спунеризму та класифіковано його типові транспозиційні форманти;
окреслено методику відтворення артлангів та рунічних написів в контексті організації перітекстового простору;
зафіксовано паратексти, що вирізняються меншою екзистенційною частотністю та перехідною природою;
розглянуто промоційні матеріали з позицій підсилення дискурсу про інший переклад;
здійснено цілісний парааналіз зібрання творів з урахуванням екстернальних та інтернальних перітекстових репрезентацій.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в демонстрації комплексного інструментарію для роботи з перітекстовим полем видання, що диверсифікує перекладацькі підходи. Розширення методологічної площини параперекладу покликане сприяти оптимізації взаємодії агентів мережі параперекладу. Результати наукової роботи можуть бути використані для підготовки монографій, підручників та посібників перекладознавчого профілю. Висвітлені положення мають дидактичний потенціал стати компонентами курсів «Вступ до перекладознавства», «Теорія перекладу», «Переклад художньої прози» та ін.
У роботі запропоновано авторське визначення параперекладу у книговидавничій площині. Увагу надано поєднанню емпіричного та соціологічного рівнів як особливо важливим для дослідження довколатекстового простору друкованого видання.
Зміну психологічних акцентів у візуальному наративі обкладинки в цільові культурі простежено на прикладі “The Witches” Роальда Дала. Доведено, що використання схвальних відгуків, які ми номінуємо тестимоніалом, розміщених на різних ділянках обкладинок, виступає механізмом легітимізації авторства і його твору в цільовому середовищі. Як особливий спосіб вписування в культурний контекст цільового середовища представлено лист-звернення.
Окреслено гетерогенний характер манжета, визначено набір його функцій. Промоційний блок видань розглянуто як окрему композиційну єдність і винятковий маркетинговий хід, який частіше спрацьовує на утвердження авторитету інших творів, що готуються до друку
З’ясовано паратекстову роль інтерв’ю та промов, які, попри різницю в ілокутивній меті, виражають здатність до перехідності з усної в письмову форму.
Виокремлено функції стилізації, архаїзації, алюзивності та лімінальності, а також визначено принципи декодування рунічних знаків Дж. Р. Р. Толкіна та механізми їх української локалізації.
Цілісний парааналіз перекладного видання «Сильмариліон» Дж. Р Р. Толкіна з позиції його семантико-прагматичних адаптацій дав підстави виокремити складну систему співдії тексту і паратексту. Застосування глосарію у творі «Небезпечні мандри» Р. Адамса визначено як інструмент легітимізації артлангу («ляпінської мови»), за допомогою якого забезпечується збереження її форенізованих. Аналіз паратекстовості, її кореляції з твором, параперекладацької діяльності формує повніше уявлення про те, чим є перекладне видання, і виявляє механізми, які вплинули на його появу саме в такому вигляді.
Дата реєстрації
2026-06-22
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-22 / 2026-08-17
