Реєстраційний номер
0826U002739, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
23-06-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Синдром деперсоналізації-дереалізації в молодому віці: диференційна діагностика та терапія
Здобувач
Кобзар Оксана Миколаївна,
Керівник Пилягіна Галина Яківна
Опонент Кожина Ганна Михайлівна
Опонент Маркова Маріанна Владиславівна
Опонент Венгер Олена Петрівна
Рецензент Уралова Людмила Тимофіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика
Опис
Дисертаційна робота присвячена удосконаленню підходів до диференційної діагностики та лікування синдрому деперсоналізації-дереалізації (ДДС) у молодому віці.
Мета дослідження – вивчити клініко-патогенетичні особливості ДДС у молодому віці, визначити типи його ізольованості та інтеграції у структуру психічних розладів, дослідити психометричні характеристики та динаміку синдрому, а також розробити алгоритми диференційної діагностики, клінічної маршрутизації та типологічно-орієнтованої терапії пацієнтів із ДДС.
Об’єкт дослідження – синдром деперсоналізації-дереалізації у молодому віці.
Предмет дослідження – клініко-патогенетичні особливості, психометричні характеристики, типи ізольованості та інтеграції, а також динаміка синдрому деперсоналізації-дереалізації у молодому віці.
Обстежено 75 пацієнтів віком 18–44 роки із синдромом деперсоналізації-дереалізації. Катамнестичне обстеження через 6 місяців проведено у 28 пацієнтів. Використано клініко-психопатологічний, психодіагностичний та статистичний методи дослідження. Застосовано Кембріджський деперсоналізаційний опитувальник (CDS), шкалу дисоціативних переживань DES-II, шкалу тривоги Гамільтона (HAM-A), шкалу депресії Бека (BDI), шкалу самооцінки тривоги Шихана (SPRAS), тест «Смисложиттєві орієнтації» та п’ятифакторний опитувальник особистості. Статистичний аналіз включав критерії Краскела–Уолліса, Манна–Уїтні, Вілкоксона, кореляційний, кластерний та регресійний аналіз.
Встановлено, що ДДС має трансдіагностичний характер і лише у 24,0% випадків виступає ізольованим розладом. У 41,3% пацієнтів виявлено коморбідний тип інтеграції ДДС з тривожними та депресивними розладами, а у 34,7% – структурну інтеграцію синдрому до клінічної картини інших психічних розладів. Доведено, що найбільш інформативними показниками патогенетичної гетерогенності ДДС є дисоціативна амнезія та абсорбція, тоді як вираженість власне деперсоналізаційно-дереалізаційної симптоматики залишається відносно стабільною незалежно від провідної психопатологічної симптоматики.
За результатами кластерного аналізу виділено два клініко-патогенетичні профілі пацієнтів із ДДС – високодисоціативний та низькодисоціативний. Високодисоціативний профіль характеризувався вираженими проявами дисоціативної амнезії та абсорбції й частіше асоціювався зі структурною інтеграцією синдрому, тоді як низькодисоціативний профіль частіше поєднувався з тривожно-депресивною симптоматикою та коморбідним типом інтеграції. Встановлено, що ключовими предикторами тяжкості ДДС є дисоціативна амнезія та рівень суб’єктивного переживання тривоги.
На основі отриманих результатів розроблено дворівневий алгоритм діагностики ДДС, що включає первинний скринінг та клінічну верифікацію, а також алгоритм диференційованої клінічної маршрутизації пацієнтів. Обґрунтовано модель типологічно-орієнтованої терапії, яка враховує тип інтеграції ДДС, клінічний профіль пацієнта та індивідуальні терапевтичні мішені. Для пацієнтів із високодисоціативним профілем рекомендовано довготривалі психотерапевтичні втручання, спрямовані на посилення цілісності психічної структури, тоді як при низькодисоціативному профілі ефективними є короткотривалі типологічно-орієнтовані психотерапевтичні інтервенції у поєднанні з психофармакотерапією за показаннями. Ефективність запропонованого підходу підтверджено результатами катамнестичного дослідження.
Дата реєстрації
2026-06-22
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-22 / 2026-07-16
