Дисертація доктора філософії. Валуєв Антон Олександрович. Кримінальна відповідальність за незаконне проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини.

Реєстраційний номер

0826U002791, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

01-07-2026

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Кримінальна відповідальність за незаконне проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини.

Здобувач

Валуєв Антон Олександрович,

Керівник Данченко Тетяна Володимирівна
Опонент Канцір Володимир Степанович
Опонент Волкова Юлія Анатоліївна
Рецензент Бісюк Олена Сергіївна
Рецензент Ткаченко Олександр Валерійович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Приватний заклад вищої освіти "Київський міжнародний університет"

Опис

АНОТАЦІЯ Валуєв А. О. Кримінальна відповідальність за незаконне проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини.  Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Приватний заклад вищої освіти «Київський міжнародний університет». Київ, 2026. У дисертації здійснено комплексне теоретико-прикладне дослідження кримінально-правової охорони археологічної спадщини в Україні з акцентом на відповідальності за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об’єкті археологічної спадщини. Робота поєднує положення кримінального права, міжнародного права, кримінології, порівняльного правознавства та спеціального законодавства у сфері охорони культурної й археологічної спадщини, що дало змогу розкрити багаторівневу природу відповідного правового регулювання. Актуальність теми зумовлена не лише стійкою латентністю посягань на археологічну спадщину, функціонуванням тіньового ринку археологічних предметів і зростанням ролі цифрових каналів їх збуту, а й потребою переосмислення самої моделі кримінально-правової охорони в умовах воєнного стану, коли питання збереження археологічного контексту, фіксації втрат і блокування незаконного обігу культурних цінностей набувають особливої ваги. Дисертацію структуровано у три розділи, в яких послідовно досліджено теоретико-правові засади відповідальності за посягання на об’єкти археологічної спадщини, кримінально-правову характеристику незаконного проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, а також зарубіжний досвід відповідальності та профілактики відповідних посягань. У роботі використано значний нормативний, доктринальний і емпіричний матеріал: акти міжнародного права, національне кримінальне й спеціальне законодавство, матеріали судової практики, офіційні повідомлення 3 правоохоронних та культуроохоронних органів, а також результати аналізу сучасних ризиків, пов’язаних із незаконним обігом археологічних предметів. У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано методологічну основу, розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне та практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дисертації та особистий внесок здобувача. Методологія дослідження поєднала історико-правовий, формально-догматичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, кримінологічний та герменевтичний підходи, що забезпечило цілісне розкриття проблематики кримінально-правової охорони археологічної спадщини. У Першому розділі дисертації досліджено теоретико-правові засади відповідальності за посягання на об’єкти археологічної спадщини. Встановлено, що кримінально-правова охорона археологічної спадщини на українських теренах формувалася не одномоментно, а шляхом поступового переходу від сакралізованого захисту релігійних святинь і церковних цінностей до визнання культурної, а згодом і археологічної спадщини самостійною соціальною цінністю. У межах історико-правового аналізу виокремлено чотири періоди розвитку відповідного законодавства: період становлення стародавньої державності на українських землях, імперський період, радянський період та новітній період, який після 2022 р. набув виразної воєнно-адаптаційної специфіки. Доведено, що загальна закономірність еволюції правового регулювання полягає у зміні самого предмета охорони: від речі або святині як матеріального об’єкта – до охорони історико-культурного та інформаційного змісту, акумульованого в археологічному об’єкті.

Дата реєстрації

2026-06-23

Додано/оновлено в НРАТ

2026-06-23 / 2026-09-03