Дисертація доктора філософії. Сян Веньцзін ... Еволюція камерно-вокальних жанрів у китайській музиці ХХ–ХХІ століть: проблема взаємодії традиційної естетики та сучасної музичної мови

Реєстраційний номер

0826U002795, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

03-07-2026

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Еволюція камерно-вокальних жанрів у китайській музиці ХХ–ХХІ століть: проблема взаємодії традиційної естетики та сучасної музичної мови

Здобувач

Сян Веньцзін ..,

Керівник Лобода Лариса Миколаївна
Опонент Северинова Марина Юріївна
Опонент Ластовецька-Соланська Зоряна Миколаївна
Рецензент Носуля Анатолій Валентинович
Рецензент Грібінєнко Юлія Олександрівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової

Опис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 025 – «Музичне мистецтво». – Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової, Міністерство культури України, Одеса, 2026. Актуальність теми роботи зумовлена необхідністю комплексного осмислення процесів еволюції камерно-вокальних жанрів у китайській музичній культурі ХХ–ХХІ століть у контексті взаємодії традиційної філософсько-естетичної системи Китаю та сучасних форм музичного мислення. Упродовж останнього століття китайське музичне мистецтво пережило масштабні трансформації, пов’язані з модернізацією суспільства, активізацією міжкультурних контактів та інтеграцією у світовий художній простір. Особливо показовими ці процеси виявилися у сфері камерно-вокальної музики, яка стала одним із найважливіших осередків формування нової національної композиторської традиції та своєрідною лабораторією міжкультурного діалогу між Сходом і Заходом. Камерно-вокальні жанри посідають особливе місце в музичній культурі Китаю, оскільки саме в них найбільш повно реалізується традиційний для китайського художнього мислення принцип єдності музики, поезії та філософського змісту. Актуальність теми також визначається необхідністю вивчення ролі фольклорної спадщини та класичної китайської літератури у формуванні сучасної музичної мови. Народнопісенна традиція, поезія епох Тан і Сун, система традиційної символіки та образності залишаються важливими джерелами творчого натхнення для китайських композиторів ХХ–ХХІ століть. Їх переосмислення у професійній камерно-вокальній творчості дозволяє простежити складні процеси трансформації культурної пам’яті та її функціонування в умовах сучасного художнього процесу. Особливий науковий інтерес становить творчість сучасних китайських композиторів і композиторок, у якій камерно-вокальний цикл стає однією з найважливіших форм художнього висловлювання. Саме в цих творах найбільш виразно виявляються процеси взаємодії національної поетичної традиції, інтонаційної природи китайської мови та новітніх композиційних технік. Аналіз творчості Чень Ї, Бун-Чін Лам, Ду Юнь та інших авторів дозволяє виявити нові моделі музично-поетичного синтезу, що формуються в умовах сучасної культури. Мета дисертації – виявити закономірності еволюції камерно-вокальних жанрів у китайській музиці ХХ–ХХІ століть та визначити особливості взаємодії традиційної китайської естетики і сучасної музичної мови в процесі формування національної композиторської моделі камерно-вокальної творчості. Об’єктом дослідження є китайська камерно-вокальна музика ХХ–ХХІ століть як складова національної музичної культури. Предметом дослідження є еволюція камерно-вокальних жанрів у китайській музиці ХХ–ХХІ століть та особливості взаємодії традиційної китайської естетики, національної інтонаційної системи і сучасної музичної мови у творчості китайських композиторів. У Висновках відзначається, що розвиток камерно-вокальних жанрів у китайській музиці ХХ–ХХІ століть відображає складний і багаторівневий процес взаємодії традиційної китайської філософсько-естетичної системи з європейською професійною музичною культурою, унаслідок чого формується принципово новий тип художнього мислення, що поєднує національну культурну ідентичність із відкритістю до сучасних композиційних практик. Специфіка цього процесу полягає в тому, що модернізація китайської музики не супроводжувалася повним запереченням традиції, а, навпаки, стала поштовхом до її переосмислення та інтеграції у нові історико-культурні умови. У ХХ столітті китайська музика вступила у фазу активної професіоналізації та модернізації, пов’язаної із засвоєнням західної композиторської техніки, гармонії, поліфонії та жанрової системи камерно-вокальної музики. Проте цей процес не означав механічного копіювання європейських моделей. Творчість Сяо Юмей, Чжао Юаньжень, Хуан Цзи, Цін Чжу, а пізніше Ло Чжунжун, Чень Ї, Тан Дунь і Брайт Шенга демонструє прагнення інтегрувати західні композиційні принципи у традиційну китайську естетичну систему. У китайській художній пісні функціональна гармонія, фортепіанна фактура та професійне вокальне письмо поєднуються з пентатонічною інтонаційністю, тоновою природою китайської мови та традиційною єдністю музики й поезії. Особливого значення набуває той факт, що навіть у творах, написаних із використанням сучасних композиційних технік – сонористики, алеаторики, поліладовості, мікрохроматики чи розширених вокальних прийомів, – китайські композитори продовжують зберігати традиційний тип художнього мислення, заснований на категоріях цілісності, внутрішньої рівноваги та гармонійної взаємодії людини зі світом. Це свідчить про те, що китайська музична культура в умовах модернізації не втратила власної філософсько-естетичної основи, а трансформувала її відповідно до нових художніх і культурних реалій.

Дата реєстрації

2026-06-23

Додано/оновлено в НРАТ

2026-06-23 / 2026-08-14