Реєстраційний номер
0826U002799, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
02-07-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Прецедентна сила судових актів у національному судочинстві: проблемні питання і особливості
Здобувач
Іванів Андрій Романович,
Керівник Бісюк Олена Сергіївна
Опонент Волкова Юлія Анатоліївна
Опонент Деревянко Богдан Володимирович
Рецензент Данченко Тетяна Володимирівна
Рецензент Ткаченко Олександр Валерійович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Приватний заклад вищої освіти "Київський міжнародний університет"
Опис
Іванів А. Р. Прецедентна сила судових актів у національному судочинстві: проблемні питання і особливості. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Приватний заклад вищої освіти «Київський міжнародний університет». Київ, 2026.
У дисертації здійснено комплексне дослідження прецедентної сили судових актів у національному судочинстві, з’ясовано її доктринальні, нормативні та інституційно-процедурні засади, виявлено проблемні питання її функціонування та запропоновано науково обґрунтовану нормативну модель системного впорядкування впливу судових актів на правозастосування. Вихідною методологічною позицією дослідження є розуміння прецедентної сили не як механічного перенесення англосаксонської доктрини stare decisis у континентальну правову традицію, а як функціонального правового явища, що набуває різних форм залежно від особливостей правової системи, ролі судового тлумачення, ступеня нормативного закріплення правових висновків судів та потреб забезпечення єдності правозастосування.
Актуальність теми визначається суперечністю між фактичним рівнем прецедентної сили судових актів у національному судочинстві та нормативними механізмами її реалізації, як цілісного правового інституту. В умовах динамічного й колізійного законодавства, посилення ролі судового тлумачення, євроінтеграційних процесів і правових викликів, зумовлених повномасштабною збройною агресією проти України, судова система об’єктивно потребує стабільних правових орієнтирів для забезпечення однаковості підходів у справах із подібними фактичними та правовими обставинами. Особливої гостроти ця проблема набуває в умовах появи масиву нових категорій спорів, пов’язаних із компенсацією за знищене та пошкоджене майно, правовими наслідками тимчасової окупації, примусовим переміщенням населення, захистом майнових, соціальних та інших прав осіб, постраждалих унаслідок війни. За таких умов прецедентна сила судових актів набуває значення не лише теоретико-правової категорії, а й практичного інструменту забезпечення юридичної визначеності, передбачуваності судової практики та реалізації принципу верховенства права.
У межах дослідження розмежовано три взаємопов’язані, але самостійні поняття. Прецедентна сила судового акта розглядається як родове поняття, що позначає здатність правового висновку, сформульованого у судовому акті, виходити за межі індивідуального вирішення конкретної справи та впливати на подальше правозастосування у подібних фактичних і правових обставинах. Прецедентно-орієнтуючий правовий висновок визначено як форму реалізації прецедентної сили в континентальній правовій моделі, за якої правова позиція суду не є класичним англосаксонським прецедентом, однак у визначених законом межах підлягає врахуванню або використовується як правовий орієнтир у подальшому правозастосуванні. Де-факто прецедентність охарактеризовано як стан правопорядку, за якого прецедентна сила судових актів фактично проявляється, однак залишається нормативно неповно, фрагментарно або несистемно оформленою. Саме цей стан, як доведено в дисертації, є характерним для сучасного українського судочинства і становить вихідну точку для розроблення моделі його подальшого нормативного впорядкування.
Дата реєстрації
2026-06-23
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-23 / 2026-09-03
