Реєстраційний номер
0826U002804, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
31-07-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Цифрова урбаністика: соціально-філософське осмислення
Здобувач
Мязін Микита Володимирович,
Керівник Корабльова Надія Степанівна
Опонент Газнюк Лідія Михайлівна
Опонент Артеменко Андрій Павлович
Рецензент Ільїн Ілля Вікторович
Рецензент Титар Олена Володимирівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Опис
Актуальність теми обумовлена тим, що цифрові технології стають не лише інструментом, а й повноцінним актором у міському житті — впливають на просторову організацію міст, соціальну динаміку, економічні процеси та культурне самосприйняття городян. Цей процес супроводжується новими викликами: питаннями приватності, цифрової нерівності, етичності алгоритмів та ризиком втрати людського виміру міста.
Метою дослідження є репрезентація цифрової урбаністики як чинника впливу на формування антропо-культурного середовища сучасного міста. Об'єктом є феномен цифрової урбаністики як соціотехнічних умов трансформації простору сучасного міста. Предметом — антропологічні зміни в умовах діджиталізованого міського середовища.
Теоретико-методологічну позицію побудовано на концепціях Кастельса (мережеве суспільство), Латура (агентність неживого), принципах акторно-мережевої теорії та об'єктцентричної філософії. Методологічний інструментарій включає фрейм-аналіз, топологічний аналіз і матеріально-семіотичний метод. Головним підходом обрано трансдисциплінарність, що дозволяє вийти на рівень філософських категорій для осмислення нових типів реальності цифрового міста.
Феномен цифрової урбаністики подається як новий технічний інструмент організації повсякденних практик і маркер формування нової логіки культури. Діджиталізація постає технологічним тригером глибинних змін в онтології простору й часу, комунікативних і соціальних практиках. Цифрова урбаністика є результатом переходу від міждисциплінарного до трансдисциплінарного аналізу. У цифровому місті суб'єктивація опосередковується алгоритмами, що обмежують траєкторії дій, вибору й самопрезентації. Особа стає водночас носієм і продуктом даних, а ідентичність набуває характеру цифрової практики.
Наукова новизна: уперше обґрунтовано цифрову урбаністику як новий режим соціального мислення та філософський проект, що переосмислює місто як онтотопію — порядок буття, сформований взаємодією тіл, даних, інтерфейсів і алгоритмів; адаптовано фрейм-аналіз до вивчення цифрових урбаністичних практик; розкрито специфіку цифрової урбаністики як платформеного урбанізму з алгоритмічним управлінням економікою, комунікаціями й владою; сформульовано концепцію онтології гібридності цифрового міста на основі акторно-мережевої взаємодії; обґрунтовано концепт «техносоціальності» як визначальної характеристики цифрового міського середовища; здійснено критичний аналіз ризиків цифрового міста — цифрової видимості, алгоритмічної нерівності, привласнення міського досвіду через інтерфейси; показано гейміфікацію міського простору як соціотехнічну стратегію управління; представлено параметризм як архітектурну новизну, що відповідає цифровим режимам проектування; доведено, що критична теорія софту дозволяє деконструювати ілюзію свободи в цифровому просторі.
Практичне значення полягає у створенні системи оцінки урбаністики як технології планування й управління містом, що відкриває нові форми соціальної корекції суспільства — від мобільних додатків для навігації до штучного інтелекту для регулювання міського трафіку та аналізу даних про переміщення містян.
Ключові слова: цифрова урбаністика; діджиталізація; урбаністичний простір; онтологія простору; топологія; ідентичність; розумне місто; постгуманізм; соціотехніка; метамодерн; платформений урбанізм; алгоритмічне управління.
Дата реєстрації
2026-06-23
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-23 / 2026-10-09
