Реєстраційний номер
0826U002877, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
29-06-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Конституційно правовий статус представників Президента України
Здобувач
Костюк Олександр Сергійович,
Керівник Стешенко Тетяна Віталіївна
Опонент Гришко Лілія Миколаївна
Опонент Дешко Людмила Миколаївна
Рецензент Лялюк Олексій Юрійович
Рецензент Муртіщева Аліна Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Опис
Представлена робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень специфіки конституційно-правового статусу представників Президента України, в якому на основі комплексного опрацювання проблем теоретичного, нормативно-го і правозастосовного характеру розроблена цілісна організаційно-правова мо-дель інституту представників Президента України, визначені тенденції та перспек-тиви його розвитку, опрацьовані пропозиції щодо удосконалення правового ре-гулювання.
Актуальність теми зумовлена трансформаційними процесами у системі ор-ганізації публічної влади, необхідністю забезпечення узгодженого функціонуван-ня її гілок, посиленням ролі інституту президентства у забезпеченні національної стійкості, а також відсутністю цілісного, концептуально обґрунтованого доктри-нального підходу до визначення правової природи інституту представників Пре-зидента України, системи посад, функцій і повноважень та порядку їх реалізації.
У роботі обґрунтовано, що інститут представників Президента України є невід’ємним елементом структури апарату глави держави та виступає інституцій-ною формою забезпечення реалізації конституційних повноважень Президента у взаємодії з іншими суб’єктами публічної влади. Визначено, що загальне функціо-нальне призначення представників полягає у здійсненні публічно-правового представництва як інституційно-опосередкованого способу реалізації повнова-жень Президента України, який має комплексний, двосторонній, зовнішній та по-стійний характер.
Доведено, що інститут представників Президента України характеризується поєднанням загальних, спеціальних та особливих рис, які дозволяють розкрити його правову природу. Представники не є державно-владними суб’єкти, функці-онують в межах повноважень глави держави, діяльність їх має підзаконний хара-ктер та спрямована на забезпечення реалізації його компетенції. Водночас функ-ціональна спеціалізація на здійсненні публічно-правового представництва, зовні-шньосистемне спрямування діяльності та організаційно оформлений характер функціонування визначають його як самостійний елемент структури президентсь-кого апарату.
Обґрунтовано, що інститут представників Президента України, будучи єди-ним за своєю правовою природою, водночас характеризується внутрішньою ди-ференціацією форм, що дозволяє розглядати його як складну поліструктурну си-стему, в межах якої поєднуються форми міжінституційного та територіального представництва. Встановлено, що територіальне представництво забезпечує реа-лізацію функцій глави держави в умовах багаторівневої системи адміністративно-територіального устрою та спрямоване на інтеграцію органів влади Автономної Республіки Крим у єдину систему публічної влади, тоді як міжінституційне пред-ставництво забезпечує системний вплив Президента України на формування та здійснення державної влади.
Дослідження еволюції інституту представників Президента України дозво-лило встановити, що його розвиток відображає загальні тенденції державно-правового розвитку України та характеризується послідовною зміною функціо-нально-правових моделей. Виокремлено основні етапи становлення інституту: етап інституціоналізації територіального представництва, етап трансформації у контрольно-наглядові та координаційні механізми, а також сучасний етап форму-вання міжінституційного та територіального представництва, інтегрованого у структуру апарату Президента України та адаптованого до умов забезпечення національної стійкості. Встановлено, що сучасний стан інституту характеризуєть-ся посиленням залежності представників від керівництва президентського апара-ту, звуженням їх організаційної самостійності та наявністю правової невизначено-сті окремих елементів статусу.
За результатами порівняльно-правового аналізу визначено, що інститут представників глави держави у зарубіжних країнах не має єдиної універсальної моделі та функціонує у межах різних національних моделей. Проведене дослі-дження дозволило встановити основні з них, а також виявити, що багаторівне-вість правового регулювання, диференціація функціонального призначення пред-ставників і поєднання політичних та адміністративних посад є визначальними ха-рактеристиками цього
інституту. Обґрунтовано можливість адаптації відповідного досвіду до вітчизня-ної практики.
Проаналізовано правову основу організації та діяльності представників Президента України як багаторівневу, ієрархічно впорядковану систему, ядром якої є конституційні норми, регулятивний вплив яких доповнений законодавчими та підзаконними актами. Встановлено її фрагментарність, асиметричність та домі-нування підзаконного рівня правового регулювання, що забезпечує гнучкість ре-гулювання, але зумовлює й інституційну нестабільність. Обґрунтовано необхід-ність її системного вдосконалення.
Визначено, що система посад представників Президента України має відк-ритий характер, поєднує інституційно сталу та факультативну складові та харак-теризується «динамічною стійкістю». Встановлено її внутрішню неоднорідність, зокрема у частині службово-правового статусу.
Дата реєстрації
2026-06-25
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-25 / 2026-07-17
