Реєстраційний номер
0826U002912, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
03-07-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Феномен «безґрунтянства» у творчості Миколи Хвильового та В. Домонтовича
Здобувач
Карпець Юлія Юріївна,
Керівник Агеєва Віра Павлівна
Опонент Жигун Сніжана Віталіївна
Опонент Кремінська Інна Миколаївна
Опонент Харлан Ольга Дмитрівна
Рецензент Борисюк Ірина Василівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет "Києво-Могилянська академія"
Опис
Карпець Ю. Ю. Феномен «безґрунтянства» у творчості Миколи Хвильового та В. Домонтовича. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 «Філологія» (03 — Гуманітарні науки). — Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2026.
Ця дисертаційна робота — комплексне дослідження літературного феномена «безґрунтянства» у творчості Миколи Хвильового та В. Петрова-Домонтовича. «Безґрунтянство» повʼязане з кризою модерної людини, яка усвідомлює вичерпність ідеї прогресу та власних знань про цей світ. «Безґрунтянство» діє як творчий принцип в українській модерністській літературі, полягає у винайденні альтернативних взаємодій свідомости, матерії та письма, розгортається в ситуації ранньої радянської модерности. Існує потреба в нюансованому аналізі двох найповніших розгортань «безґрунтянства» М. Хвильового та В. Домонтовича в довкіллєвих, історико-культурних та філософських контекстах.
Мета — дослідити феномен «безґрунтянства» як творчий принцип у письмі М. Хвильового та В. Петрова-Домонтовича, оприявнивши довкіллєві, психоаналітичні, естетичні, етичні, ґендерні, владні імплікації феномена.
Феномен «безґрунтянства» розглянуто у філософському контексті кінця XIX, першій половині XX століття та проаналізовано метафорику «безґрунтянства» в українській літературі модернізму. Вдалося оприявнити тривкий звʼязок феномена з модерністським письмом, яке виникало під час технологічних, соціальних та естетичних трансформацій першої половини ХХ століття. Було розширено історико-культурні, інтердисциплінарні межі розуміння та вивчення «безґрунтянства». Аналіз контекстів радянської індустріалізації на помежівʼї 1920–1930-тих років дозволив означити «безґрунтянство» як довкіллєву ситуацію модерної людини, чий звʼязок із ґрунтом і матеріальною культурою опиняється під загрозою зникнення. Зроблено перші кроки в дослідженні етичного аспекту «безґрунтянства» як літературного феномена та, загалом, етичного виміру письма М. Хвильового.
Доведено, що літературний феномен «безґрунтянства» діє не лише тематично, рефлексією на травматичні воєнні події, індустріалізаційний поступ, втрату політичної аґентности, еміґрацію, але як творчий принцип. Уперше було досліджено дію «безґрунтянства» в полі сексуальности та ґендерних ідентифікацій. Здійснена спроба розробити теорію серафічности на основі роману «Доктор Серафікус» В. Домонтовича, який має тяглості до моделей сексуальности Fin De Siècle, відмінних від патріархальних традицій на тлі становлення соціалістичного суспільства. Досліджено також посттравматизм у взаєминах статей у прозі М. Хвильового, спільний досвід у минулому сприяє солідарності між чоловіками та жінками, утопійної або деструктивної. Емансипаторний потенціал феномена оприявнюється також у переданні голосу жіночому, коли потравмований чоловік не здатний до оповіді. Листи В. Петрова до С. Зерової, датовані 1951–1956 роками, залучено як самодостатнє письмо, у дослідженні його матеріальности та психоаналітичних імплікацій оприявнена тяглість творчих та філософських інтенцій автора. Було проаналізовано окремі частини архівної версії роману «Доктор Серафікус» у психоаналітичній перспективі та крізь призму відносин влади.
Творчий принцип «безґрунтянства» — це тривалі перетворення наявних та винайдення відмінних способів взаємодії свідомости, матерії та літературного письма у ситуації модерности, до якої спричинилися технологізація дійсности, криза раціоналістичного мислення, історико-культурні, економічні та політичні зміни на території України в першій третині XX століття. У письмі М. Хвильового та В. Петрова-Домонтовича досліджено філософські, психоаналітичні, етичні та естетичні імплікації «безґрунтянства», а також його дію у взаєминах статей та відносинах влади.
Ключові слова: «безґрунтянство», Перша світова війна, ґендер, Ніцше, модернізм, інтертекстуальність, В. Петров-Домонтович, Микола Хвильовий, простір, смерть, революція, «романтика вітаїзму», українська література, Інший, раціональність.
Дата реєстрації
2026-06-29
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-29 / 2026-07-13
