Реєстраційний номер
0826U003006, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
01-07-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Судова практика в системі джерел кримінального процесуального права України
Здобувач
Скідан Наталія Віталіївна,
Керівник Марочкін Олексій Іванович
Опонент Рогальська Вікторія Вікторівна
Опонент Торбас Олександр Олександрович
Рецензент Туманянц Ануш Робертівна
Рецензент Тищенко Ольга Ігорівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Опис
Представлена робота є першим після прийняття у 2012 році Кримінального процесуального кодексу України комплексним науковим дослідженням судової практики в системі джерел кримінального процесуального права України.
У роботі авторкою розглянуто засаду верховенства права як концептуальний орієнтир вивчення судової практики, а також обґрунтовано, що вона є цілісною нормативно-ціннісною системою. Доведено, що верховенство права досягається не лише через правове регулювання, а і тлумачення й застосування права. У цій системі саме судова практика забезпечує правову визначеність крізь призму передбачуваності й узгодженості правозастосування.
Охарактеризовано значення рішень окремих судових інституцій в правовій системі України. Встановлено, що безпосереднє формування судової практики у кримінальному судочинстві здійснюють суди системи судоустрою України, центральне місце серед яких належить Верховному Суду, тоді як Конституційний Суд України і європейські судові установи (Європейський суд з прав людини і Суд Справедливості Європейського Союзу) опосередковано впливають на її становлення й розвиток.
Визначено поняття й систему джерел кримінального процесуального права України, встановлено місце в ній судової практики. Доведено, що остання має двоєдину природу судової практики й охоплює як сукупність усіх судових рішень судів системи судоустрою (широке значення), так і ті її форми, що за певних умов можуть набувати статусу джерела права (вузьке значення). Констатовано, що з огляду на системний, ієрархічний і функціонально впорядкований характер системи джерел права судова практика, враховуючи субсидіарне щодо закону значення, визнається самостійним елементом цієї системи.
Розмежовано поняття судової практики та судового прецеденту. На відміну від системи загального права, судова правотворчість розглядається як одна з моделей реалізації судової влади, що має винятковий характер. У свою чергу, результати судової діяльності мають тлумачний, а не нормативно-прецедентний характер, зокрема спрямовані на забезпечення єдності, сталості та передбачуваності правозастосування. При цьому, незважаючи на зближення правових сімей, вид правової системи України не змінюється. Відтак, у ній відсутній судовий прецедент, а судова практика не набуває прецедентних ознак.
Визначено поняття, форми й властивості судової практики як джерела кримінального процесуального права України. Доведено, що формування судової практики ґрунтується на тлумаченні норм права й на суддівському розсуді як іманентних елементах правозастосування, у межах яких суд переходить від абстрактної норми до формулювання висновку, здатного набувати значення для подальшого тлумачення й застосування права.
Продемонстровано, що у формуванні судової практики як джерела кримінального процесуального права ключова роль належить ВС, який наділений виключними повноваженнями щодо забезпечення єдності й сталості правозастосування. З огляду на це судова практика охоплює сукупність сформульованих ним висновків, які, за наявності відповідних властивостей, мають враховуватися судами під час здійснення правосуддя і є обовʼязковими для субʼєктів, які застосовують норму, щодо якої було зроблено такий висновок.
Встановлено, що в сучасній моделі єдиною формою судової практики, здатною набувати джерельного значення, є судові рішення Верховного Суду, де закріплено значущі для тлумачення й застосування норм права висновки. Водночас методична діяльність судів, яка була її попередньою формою, має похідний і, відповідно, допоміжний характер, оскільки наразі спрямована на поширення й розʼяснення вже сформованих правових підходів, а не на їх формулювання.
Систематизовано властивості судової практики як джерела кримінального процесуального права, до яких належать передбачуваність, зрозумілість, доступність, релевантність, валідність, авторитетність, єдність і сталість. Аргументовано їх взаємозв’язок і наведено їх класифікацію залежно від джерела закріплення й функціонального призначення, що дозволяє визначити цілісність і багатовимірність судової практики.
Досліджено судове рішення як форму судової практики в системі джерел кримінального процесуального права України. Встановлено, що законність, обґрунтованість і вмотивованість як вимоги до судових рішень у своїй єдності мають не лише нормативний, а й аксіологічний виміри. Це повʼязано з тим, що їх ухвалення завжди зумовлено необхідністю досягнення справедливості як внутрішньої сутності правосуддя і складової верховенства права.
Дата реєстрації
2026-07-01
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-01 / 2026-07-17
