Реєстраційний номер
0826U003023, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
08-09-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Метод деконструкції в дизайні одягу: витоки, концепти, засоби формоутворення
Здобувач
Гасем Аміна Мерзаківна,
Керівник Лагода Оксана Миколаївна
Опонент Скляренко Наталія Владиславівна
Опонент Пашкевич Калина Лівіанівна
Рецензент Бондаренко Ірина Володимирівна
Рецензент Будяк Вікторія Валеріївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківська державна академія дизайну і мистецтв
Опис
Дослідження присвячене процесам становлення і розвитку методу деконструкції в дизайні одягу, його філософським витокам, концептуальним засадам та особливостям реалізації у світових дизайн-практиках. Проблему деконструкції розглянуто з точки зору взаємодії культурних, естетичних і проєктних процесів, що впливають на трансформацію уявлень про форму, конструкцію та композицію костюма. Показано, що розвиток деконструкції пов’язаний із формуванням нового підходу до проєктування одягу, заснованого на переосмисленні традиційних принципів художнього моделювання, тектонічної структури форми та взаємодії костюма з тілом людини. Доведено, що деконструкція стала важливим чинником розвитку сучасних формотворчих практик і сприяла появі нових дизайнерських стратегій у сфері концептуальної та експериментальної моди.
Теоретичною основою дослідження слугували наукові праці з філософії, естетики, культурології, мистецтвознавства, теорії дизайну, історії костюма і моди, а також дослідження сучасних дизайн-практик. Фахові джерела, архівні матеріали, музейні колекції, матеріали модних показів і творчий доробок провідних дизайнерів сприяли формуванню візуально-аналітичної бази дослідження. В результаті аналізу виявлено основні формотворчі засоби деконструкції, серед яких: асиметрія, фрагментація, інверсія конструктивних елементів, зміщення конструктивних ліній, багатошаровість, трансформація та навмисне порушення композиційної цілісності костюма.
На межі ХХ – ХХІ століть метод деконструкції остаточно сформувався як один із провідних підходів у концептуальному дизайні одягу. Встановлено, що його розвиток обумовлений трансформацією художньо-естетичних уявлень про форму костюма, прагненням до руйнування традиційних конструктивних схем та пошуком нових пластичних рішень. Доведено, що деконструктивні підходи в дизайні одягу сприяли формуванню експериментальних моделей формоутворення, заснованих на динамічності форми, відкритості конструкції, трансформаційності та багатоваріантності композиційних рішень.
Охарактеризовано провідні школи та напрямки, орієнтовані на застосування методу деконструкції в дизайні одягу, зокрема, японську, бельгійську, британську та американську. Виявлено, що застосування деконструктивних прийомів у творчості дизайнерів сприяло розвитку нової візуальної мови моди, в якій конструкція, матеріал і форма постають засобами художнього експерименту. Встановлено взаємозв’язок між деконструктивними принципами формоутворення та сучасними цифровими технологіями, зокрема 3D-моделюванням, AR, AI та інтерактивними практиками дизайну.
Окрему увагу приділено взаємозв’язку між деконструктивними принципами формоутворення та сучасними цифровими технологіями, зокрема 3D-моделюванням, AR, AI та інтерактивними практиками дизайну. Виявлено, що сучасні дизайн-практики дедалі частіше орієнтовані на трансформаційне формоутворення, варіативність конструкції та інтеграцію інноваційних технологій у процес проєктування костюма.
Узагальнені результати дослідження свідчать, що метод деконструкції в дизайні одягу сформувався на перетині філософських, культурологічних, художньо-естетичних і проєктних підходів. Деконструктивні засоби формоутворення підпорядковані концептам трансформації, динаміки, фрагментації та порушення традиційної цілісності костюма. Встановлено, що застосування асиметрії, багатошаровості, інверсії конструктивних елементів, зміщення конструктивних ліній та трансформаційних стратегій сприяє розширенню формотворчих можливостей сучасного дизайну одягу. Доведено, що сучасний етап розвитку деконструкції характеризується переходом до неодеконструкції, пов’язаної з інтеграцією цифрових технологій, інноваційних матеріалів та міждисциплінарних підходів до проєктування. У комплексі зазначені процеси визначають перспективні напрямки розвитку сучасних дизайн-практик та концептуального формоутворення в дизайні одягу.
Дата реєстрації
2026-07-01
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-01 / 2026-09-08
