Дисертація доктора філософії. Мельник Іван Михайлович. Лікування ран та профілактика ранових ускладнень з використанням лазерного опромінення та корекції метаболізму сполучної тканини

Реєстраційний номер

0826U003108, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

03-07-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Лікування ран та профілактика ранових ускладнень з використанням лазерного опромінення та корекції метаболізму сполучної тканини

Здобувач

Мельник Іван Михайлович,

Керівник Полянський Ігор Юлійович
Опонент Трутяк Ігор Романович
Опонент Хіміч Сергій Дмитрович
Рецензент Сидорчук Руслан Ігорович
Рецензент Якобчук Світлана Олександрівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Буковинський державний медичний університет

Опис

Дисертація присвячена вдосконаленню методів лікування ран та профілактики ранових ускладнень.Проведені дослідження свідчать про чітку закономірність активності базових патогенетичних механізмів, які у різні фази ранового процесу забезпечують послідовність перебігу репаративної регенерації та їх генетичну детермінованість. У звʼязку з цим, при провели аналіз генетичної детермінованості параметрів досліджуваних механізмів ранового процесу залежно від варіантів поліморфізму гена ММР-1. За результатами генетичних досліджень 1G/2G-1607 гена ММР-1 пацієнти були розподілені на 3 групи: 1 група (8 пацієнтів) – носії 1G/1G варіанту; 2 група (6 пацієнтів) – носії 1G/2G варіанту; 3 група (13 пацієнтів) – носії 2G/2G варіанту. Дослідження проводили в динаміці із врахуванням фаз ранового процесу: очищення рани (перші 4 доби); розвитку грануляцій (5- 7 доби) ; формування сполучнотканинного рубця та епітелізації рани ( з 8- 10- ї доби). Встановлено, що для фази очищення рани характерна висока активність процесів пероксидного окиснення на тлі помірного зростання активності ферментів антиоксидантного захисту. Фібринолітична активність у цю фазу низька, що відображає процеси гіперкоагуляції, властиві запальному процесу, а протеолітична активність - висока, особливо до низько- та високомолекулярних структур, що зумовлено потребою лізису некробіотичних структур у рані. Виявлено, що у першій фазі ранового процесу параметри пероксидного окиснення у пацієнтів-носіїв 2 G/2G-1607 варіанту гена ММР-1 були вірогідно вищими за такі у пацієнтів-носіїв 1G/1G та 1G/2G варіантів. При цьому найнижчі параметри складових антиоксидантної системи були у носіїв 2G/2G варіанту, що є свідченням наявного у них дисбалансу про- та антиоксидантної систем, яке слугує вагомим чинником пошкоджень. Це призводить до прогресування запально-деструктивних процесів у рані, затримує терміни її очищення, перешкоджає утворенню грануляційної тканини. У звʼязку з цим, існує необхідність включення у комплексне лікування таких пацієнтів інтенсивної антиоксидантної терапії. Показники СФА у першій фазі ранового процесу були найвищими у носіїв 2G/2G варіанту, вірогідно перевищуючи аналогічний показник у носіїв 1G/2G варіанту. При цьому СФА зростала переважно за рахунок ФФА, у той час, як НФА була досить низькою. Це може бути свідченням надмірної активності у таких пацієнтів загортальної системи, процесів тромбоутворення, яке може призвести до порушення кровопостачання тканин, ішемії та прогресування некробіотичних процесів. Це потребує відповідної корекції процесів гемостазу шляхом призначення таким пацієнтам низькомолекулярних гепаринів та антиагрегантів. Важливу роль у процесах очищення рани відіграє система протеолізу. Нами виявлено, що першій фазу ранового процесу протеолітична активність до низькомолекулярних структур була найвищою у носіїв 2G/2G варіанту, а найнижчою - у носіїв 1G/2G варіанту. Це, у цілому, відображає вираженість запально-деструктивних процесів у рані. Протеолітична активність до високомолекулярних структур у першій фазі ранового процесу була найвища у носіїв 1G/1G варіанту, найнижча - у носіїв 1G/2G варіанту. Наслідком цього є наявність суттєвих проявів ендотоксикозу, що потребує відповідної корекції. У другій фазі ранового процесу вагому роль відіграє фібринолітична активність, яка забезпечує умови для формування грануляційної тканини. Встановлено, що найвищі параметри СФА спостерігались у пацієнтів - носіїв 1G/2G варіанту. Співставляючи цей показник із клінічними макроскопічними характеристиками рани і мікроскопічними ознаками росту грануляцій та неоваскулогенезу, можна допустити, що зростання фібринолітичної активності є сприятливим чинником цих процесів. Важливо, що високі параметри фібринолізу у пацієнтів цієї групи зумовлені переважним зростанням НФА, яка повʼязана із збільшенням кількості різних біологічно активних речовин, які взаємодіють із гепарином і проявляють фібринолітичну активність. Характерно, що більшість із них утворюються чи активуються ММП. У носіїв 1G/1G варіанту і, особливо, 2G/2G варіанту фібринолітична активність у цей період була суттєво нижчою, що є підставою для застосування у таких пацієнтів низькомолекулярних гепаринів та антиагрегантів. У фазі формування сполучної тканини та епітелізації рани провідну роль відіграє збалансованість складових протеолітичної активності, яка направлена на формування компонентів сполучної тканини.

Дата реєстрації

2026-07-06

Додано/оновлено в НРАТ

2026-07-06 / 2026-07-06