Реєстраційний номер
0826U003132, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
28-07-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Адміністративно-правове регулювання цифровізації нотаріальної діяльності в Україні
Здобувач
Письменний Олександр Олександрович,
Керівник Миронюк Роман Вікторович
Опонент Патерило Ірина Володимирівна
Опонент Кононець Віта Петрівна
Рецензент Карпенко Роман Валерійович
Рецензент Дзюба Ірина Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Дніпровський державний університет внутрішніх справ
Опис
У дисертації здійснено комплексне наукове дослідження адміністративно-правового регулювання цифровізації нотаріальної діяльності в Україні, визначено теоретико-правові засади формування цифрового нотаріату, особливості адміністративно-правового статусу органів нотаріату в умовах цифрової трансформації, а також розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері цифровізації нотаріальної діяльності.
Актуальність теми дослідження зумовлена активними процесами цифрової трансформації публічного управління, розвитком електронного урядування, упровадженням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у сферу надання правових послуг та необхідністю забезпечення ефективного функціонування нотаріату в умовах цифрового середовища. Нотаріальна діяльність відіграє важливу роль у забезпеченні правової визначеності цивільного обороту, захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а тому цифровізація нотаріату потребує належного адміністративно-правового забезпечення, удосконалення механізмів контролю, відповідальності та захисту інформації.
На підставі аналізу норм чинного законодавства України, міжнародного досвіду та наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених у роботі встановлено, що процес формування цифрового нотаріату в Україні має еволюційний і фрагментарний характер. Обґрунтовано, що цифрові елементи нотаріальної діяльності впроваджувалися переважно шляхом автоматизації окремих процедур – створення електронних реєстрів, використання електронного цифрового підпису, електронної ідентифікації особи й електронного документообігу. Водночас концептуальна адміністративно-правова модель цифрового нотаріату тривалий час залишалася нормативно невизначеною.
У дисертації запропоновано авторську періодизацію розвитку нормативного забезпечення цифровізації нотаріальної діяльності в Україні, відповідно до якої виділено чотири основні етапи: підготовчий етап (до 2013 року), експериментальний етап (2013–2019 роки), етап нормативного впровадження (2020–2022 роки) та етап адаптації в умовах воєнного стану (з 2022 року до теперішнього часу). Встановлено, що сучасний етап розвитку цифрового нотаріату характеризується поступовим переходом від локального використання цифрових інструментів до формування цілісної системи електронної нотаріальної діяльності.
Досліджено сучасні методологічні підходи до вивчення проблем цифровізації нотаріальної діяльності. Доведено, що наукові праці у цій сфері здебільшого присвячені технічним та прикладним аспектам функціонування електронних сервісів, електронних реєстрів та цифрових інструментів, тоді як адміністративно-правовий аспект цифрової трансформації нотаріату залишається недостатньо дослідженим. Обґрунтовано необхідність використання міждисциплінарного та системного підходів до дослідження цифрового нотаріату, які поєднують інструменти адміністративного, інформаційного та цивільного права, а також положення теорії публічного управління.
Визначено, що цифровий нотаріат доцільно розглядати не лише як систему електронних сервісів, а як окремий напрям трансформації нотаріальної діяльності, який змінює організаційні, процедурні та правові засади функціонування нотаріату. З’ясовано, що цифровізація нотаріальної діяльності призводить до посилення публічно-правового елементу у діяльності нотаріуса та розширення його функцій як учасника процесів електронного адміністрування державних реєстрів.
У роботі проаналізовано чинне правове регулювання цифрового нотаріату в Україні. Наголошено, що нормативно-правова база у цій сфері характеризується розпорошеністю та відсутністю єдиного підходу до регулювання цифрових нотаріальних процедур. Наявні нормативно-правові акти регламентують переважно окремі елементи цифровізації – електронний документообіг, електронні довірчі послуги, функціонування державних реєстрів та порядок електронної взаємодії, однак не формують комплексної адміністративно-правової моделі цифрового нотаріату.
Дата реєстрації
2026-07-06
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-06 / 2026-07-31
