Реєстраційний номер
0826U003210, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Структура українських популяцій різного ієрархічного рівня за даними прізвищ
Здобувач
Шуба Владислав Володимирович,
Керівник Атраментова Любов Олексіївна
Опонент Ляшенко Юрій Володимирович
Опонент Олексик Тарас Хомич
Рецензент Серга Світлана Валеріївна
Рецензент Зіненко Олександр Іванович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Опис
Дисертаційне дослідження присвячене аналізу популяційно-генетичної структури України на основі розподілу прізвищ як непрямих генетичних маркерів. Робота виконана на масиві даних, що охоплює 46 431 365 носіїв 697 147 прізвищ з усіх областей України станом на 2001 рік, що дає підстави вважати її одним із найбільших популяційно-генетичних досліджень українського населення.
Теоретичною основою роботи є метод ізонімії, що базується на фундаментальній аналогії між патрилінійною передачею прізвищ і успадкуванням Y-хромосоми. Наукова новизна дослідження полягає у реалізації популяційно-генетичного аналізу на основі бази даних загальнонаціонального масштабу для аналізу на районному рівні; адаптації та практичному застосуванні показника CRSED для аналізу адміністративно-територіальних одиниць України; використанні підходу до кластерного аналізу із залученням трьох незалежних метрик міжпопуляційної дистанції; а також у впровадженні ієрархічної моделі аналізу «область–район», що забезпечує системне відображення просторової та демографічної структури населення України.
Застосовано багаторівневий підхід до аналізу, що передбачає обчислення популяційно-генетичних показників (індексу ізонімії, коефіцієнта інбридингу, індексу різноманітності Фішера, індексу міграції Карліна — МакҐрегора) та інноваційних метрик (коефіцієнта покриття розширеного експоненціального розподілу CRSED). Аналіз проведено на двох ієрархічних рівнях: обласному (25 областей) та районному (490 адміністративних одиниць).
Аналіз 25 областей і 490 адміністративних районів України виявив складну багатошарову популяційно-генетичну структуру з виразною просторовою диференціацією. На районному рівні індекс ізонімії варіює від 1,61×10-4 (АР Крим) до 98,48×10-4 (Зарічненський район Рівненської області), коефіцієнт інбридингу — від 4,02×10-5 (АР Крим) до 246,19×10-5 (Зарічненський район), індекс різноманітності Фішера — від 2,49×102 (Шацький район) до 63,18×102 (м. Сімферополь). Така варіабельність відображає історично сформовану демографічну гетерогенність, інтенсивні міграційні процеси та контрастні моделі заселення — від урбанізованих індустріальних центрів до ізольованих сільських територій.
Застосування методу CRSED дало змогу класифікувати області України на три категорії залежно від їхньої демографічної історії. До районів імміграції (клас I, CRSED ≤ 0,01) віднесено переважно східні та південні області (АР Крим, Донецьку, Луганську, Харківську, Запорізьку, Дніпропетровську), що характеризуються високою мобільністю населення та інтенсивним припливом мігрантів у XIX–XX століттях. Рекультивовані області (клас II, 0,01 < CRSED ≤ 0,05) представлені центральними областями (Полтавською, Черкаською, Вінницькою), які зазнали масштабних демографічних потрясінь у 1930–1940-х роках. Області еміграції (клас III, CRSED > 0,05) локалізовані на заході та півночі України (Львівській, Волинській, Рівненській, Чернівецькій, Чернігівській областях), де історично переважав відтік населення.
Детальний аналіз на районному рівні із застосуванням методу Уорда та трьох типів генетичних дистанцій (евклідової, Ласкера, Нея) виявив 10–11 основних популяційних кластерів. У результаті аналізу ідентифіковано шість стабільних філогенетичних одиниць, які зберігають свою цілісність незалежно від обраної метрики: АР Крим, Закарпатську, Волинську, Вінницьку, Львівську області та Східну Україну. Виявлено чотири основні філогенетичні осі популяційної структури України: Схід–Захід, Північ–Південь, рівнина–гори та вісь індустріалізації.
Аналіз внутрішньообласної гетерогенності дав змогу встановити ієрархію областей за складністю демографічної історії. Одеська область є найгетерогеннішим регіоном (розподіл між 3–4 кластерами), що відображає її багатокомпонентну історію заселення. Київська (4–5 кластерів)
та Кіровоградська (4 кластери) області також характеризуються високою внутрішньою диференціацією. Застосування тесту Мантеля виявило статистично значущу кореляцію між генетичними та географічними відстанями, що свідчить про модель ізоляції за відстанню в українських популяціях. Порівняльний аналіз українських популяцій з іншими країнами світу засвідчив проміжне положення України між західноєвропейськими та більш ізольованими популяціями.
Практичне значення роботи полягає в отриманні похідного набору референтних характеристик популяційно-генетичної структури України станом на початок ХХІ століття, що дасть змогу оцінити зміни, які відбуваються нині та матимуть значення для медичної генетики, антропології, соціології та демографії.
Ключові слова: Україна, Європа, історична демографія, філогенетика, біоінформатика, міграція, популяція, географічне різноманіття, біогеографія прізвищ.
Дата реєстрації
2026-07-08
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-08 / 2026-07-08
